Привітання освітянам
 |
Розмова в телестудії
8 серпня директора наукової бібліотенки імені М. Максимовича Голиша Г. М. було запрошено до телестудії “Рось” разом із головою обласної організації НСКУ професором Мельниченком В. М. Ведучий програми “У фокусі подій”, тележурналіст Борис Юхно провів з гостями зацікавлену співбесіду з проблем краєзнавчого руху у Шевченковому краї, його історії і перспектив розвитку. Телесюжет супроводжувався світлинами портретів найвідоміших постатей краєзнавства Черкащини другої половини XX – початку XXI століття.
У Черкаському національному вшанували людину-академію
Споминайте мене хоч мислями,
Споминайте мене хоч устами…
М. Максимович
Михайло Олександрович Максимович… Одна із найяскравіших постатей української інтелектуальної історії. Він справедливо титулований людиною-академією, бо й насправді важко віднайти ту науково-творчу галузь, в якій великий українець не залишив би свого рельєфного сліду. Ботанік і археолог, історик і лінгвіст, етнограф і літературознавець, філософ і педагог, письменник і публіцист, краєзнавець і фольклорист… А ще перший ректор університету святого Володимира (нині Київський національний університет ім. Т. Шевченка), духовний побратим нашого національного пророка. Варто наголосити, що подарувала Україні й світу Михайла Максимовича щедра на геніїв Черкащина: на Лівобережжі цього краю він народився й тут же душа його спочила.
Свято бережуть пам’ять про вченого-енциклопедиста його краяни.На малій Батьківщині – с. Богуславець, що на Золотоніщині, взяв прописку шкільний літературний музей М. Максимовича, з’явився пам’ятний знак на місці садиби Тимківських (мати вченого – з цього роду), а понад 300-річній липі, що розкинула свої могутні віти неподалік родинного гнізда вченого, було надано статус пам’ятки природи («Липа Максимовича»). Зрештою, в 1998 р. місцева школа отримала ім’я свого легендарного земляка. Було впорядковано й могилу великого достойника на Михайловій горі (с. Прохорівка Канівського району).
До святої справи вшанування пам’яті вченого-поліглота долучилися й науковці та студенти Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького. На базі цього вишу було започатковано проведення всеукраїнських максимовичівських читань (на загал відбулося вже 5 таких наукових форумів, їх організатором був завідувач кафедри української літератури та компаративістики професор Володимир Трохимович Поліщук), а студенти-історики провели археологічні розкопки на місці садиби вченого. Дослідницькі студії щонайменше 30 викладачів та випускників ЧНУ в різні роки були відзначені обласною краєзнавчою премією ім. М. Максимовича (ця відзнака заснована в 1994 р.). А до 210-ої річниці від дня народження М. Максимовича рішенням Вченої ради університету його ім’я було присвоєно університетській книгозбірні.
Високошляхетна справа збереження пам’яті про цю видатну особистість і сьогодні залишається в епіцентрі уваги провідного ВНЗ Шевченкового краю. Переконливим свідченням цього є відкриття під завісу поточного навчального року меморіальної стели М. О. Максимовича на фасаді наукової бібліотеки Черкаського національного. До цієї справді непересічної події духовного сьогодення краю пройдено воістину тернистий шлях. Загальновідомо, що реалізація меморіальних проектів – то досить затратна справа і в умовах фінансового дефіциту начебто й не може претендувати на пріоритетність. Все ж з огляду на суспільно-виховну значимість вказаної справи вона дістала схвалення в університетського керівництва й відтак розпочався пошук механізмів її втілення в життя. Зрештою, було вирішено розглядати створення меморіальної стели як дипломний проект по кафедрі образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва нашого університету. За виконання цього непростого творчого завдання взявся талановитий студент-заочник Єгор Терехов. Науково-творче керівництво здійснював відомий в Україні майстер різця, заслужений художник, доцент вказаної кафедри Іван Васильович Фізер.
Непомітно сплинуло кілька місяців, зітканих із пошуків спонсорських коштів та ненастанної праці творців меморіального проекту. Нарешті звершилося: 15 червня меморіальна стела поповнила скарбницю монументальної Пам’яті великого українця. Цей пам’ятний знак виготовлений на базі сучасних технологій з граніту й композитного матеріалу і містить горельєфне зображення нашого знаного краянина та напис літерами в позолоті: «Максимович Михайло Олександрович (1804 – 1873 рр.) – український вчений-енциклопедист».
Стелу урочисто відкрили ректор університету, професор Олександр Володимирович Черевко та начальник управління містобудування та архітектури Черкаської обласної державної адміністрації Василь Іванович Дмитренко. Окрім господаря дійства з вітальним словом до присутніх звернулася заступник начальника обласного управління освіти та науки Валентина Іванівна Ткаченко, Іван Васильович Фізер та автор цього матеріалу. Прозвучало привітання й земляків великого вченого: його емоційно озвучила заслужена вчителька України, заступник директора Богуславецького навчально-виховного комплексу ім. М. Максимовича Тетяна Миколаївна Москаленко. А семикласниця цієї школи Аліна Карвацька майстерно продекламувала вірш про свого іменитого односельчанина.
Як і належиться, відбулася й церемонія освячення меморіальної стели, його провела група священників Української православної церкви Київського патріархату на чолі з настоятелем університетської церкви св. Кирила і Мефодія о. Володимир (Штокало). До підніжжя пам’ятного знака лягли живі квіти від ректорату, студентської ради та гостей дійства.
В Україні не так уже й багато пам’ятних об’єктів, що вшановують цього вченого з європейським ім’ям. Відкрита в Черкаському національному меморіальна стела М. Максимовича є гідним поповненням закарбованої в камені пам’яті про великого достойника і вона буде слугувати вихованню в нині сущих високих якостей патріота та громадянина.
Григорій Голиш,
директор наукової бібліотеки ім. М. Максимовича
Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького, доцент, лауреат премії ім. М. Максимовича
Хоробрі серця
12 травня 2017 року наукова бібліотека ім. М. Максимовича зустрічала особливих гостей: бійців-добровольців, учасників проведення антитерористичної операції на Сході України, волонтерів Національного корпусу України та обласної благодійної організації «Наш батальйон». Гарячими оплесками вдячності зустріли наших мужніх і героїчних черкащан працівники книгозбірні, студенти університету та учні 9-х класів ЗОШ № 19.
Наразі вже точно зрозуміло, кому адресовані слова «Слава Україні – Героям слава», і ні в кого немає сумнівів, що ці герої – хлопці і дівчата, що зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України, лікарі, які в мирний час повертають поранених в АТО з того світу, волонтери, на плечах яких тримається наша армія.
Волонтер Ірина Сенченко, як координатор обласної благодійної організації «Наш батальйон», поділилася особистими враженнями про участь у подіях 2013-2014 рр., розгортанні потужного народного руху на Майдані і початок війни в Україні. Палкі і щирі слова Ірини про важкі воєнні незгоди наших бійців в зоні АТО, збір коштів для закупівлі необхідних продуктів, одягу і військової амуніції, виготовлення захисних маскувальних сіток, «кікімор», не залишили байдужим нікого.
Розділив ці думки і Ярослав Приходько, натхненник нашої зустрічі з бійцями-добровольцями, волонтер Національного корпусу України, який згадує про особливий дух єднання під час подій на Майдані, підтримку українців з усіх регіонів країни. Юнак вкотре підкреслив важливість і необхідність підтримки української армії.
Андрій Іванович Курченко – доброволець з позивним «Дід», боєць 24-ї окремої механізованої бригади 5-го батальйону взводу розвідки 2014 року, разом зі своїми побратимами Носенком Дмитром Григоровичем – «Кіборгом», добровольцем із 14-го батальйону «Черкаси» та Шаповалом Володимиром Петровичем – капітаном, командиром розвідки із 53-ї бригади, поділилися з учасниками зустрічі хвилюючими, а часом і дуже болючими спогадами про дні, проведені в зоні бойових дій. Наш герой говорить про те, що ворог підступно, по-зрадницьки, направляє до місць розташування наших бійців своїх дітей і підлітків, для того, щоб ті закидали вибухівкою або розстрілювати з мінометної черги захисників нашої Вітчизни.
Розвідник Віктор Черниш – позивний «Єгер», як і його побратими, наголошує: не варто звертати увагу на агресивних «ватників». Наша достойна відповідь їм – це любов до України, непохитний дух, незламна воля, помножені на міцні знання з історії та культури власного народу.
Підтримав розмову через скайп конференцію і Ярослав Платмір – «Кіборг», учасник збройних протистоянь із проросійськими терористичними угрупованнями за встановлення контролю над летовищем Донецького міжнародного аеропорту, боєць розвідроти 81-ї окремої аеромобільної бригади, аспірант ННІ історії і філософії нашого університету, поет. Під час бойових дій за летовище у Донецьку Ярослав отримав серйозне поранення лівої ноги. Свої емоції мужній юнак виливає на папері. У 2016 році побачила світ збірка поезій Ярослава Платміра під промовистою назвою «Кулею і пером», на сторінках якої автор ділиться з нами наболілим і сокровенним: «Волю здобудемо, покаравши ворога, кров’ю омиємо правди і честі олтар, розвидниться небо від згарища й пороху, нарешті закінчиться війни кошмар…».
Подякувала за щедрі дарунки бійцям, зібрані працівниками колективу наукової бібліотеки, героїчна і вродлива Ірина Гаркавенко – позивний «Марго», старшина 1-ї штурмової роти 5-го окремого батальйону «Правий сектор» 2014-2015 рр. Моторошними видалися факти, наведені Іриною, про обстріли потужними ворожими «Градами», і як наслідок, миттєво обірване життя близького побратима, який передбачав свою загибель. Очі юних дівчат і хлопців від цих хвилюючих розповідей наповнювалися слізьми болю і співпереживання. Такі речі спокійно сприймати неможливо…
Серед учасників бойових дій в АТО є студенти та аспіранти ЧНУ ім. Б. Хмельницького, всього 51 особа. Серед загиблих воїнів значаться і імена випускників нашого університету: Гаги В’ячеслава Олеговича та Єпіфанова Сергія Івановича. Хвилиною мовчання присутні на зустрічі вшанували загиблих героїв, які залишаться назавжди в нашій пам’яті, історії Черкащини.
Зворушливу атмосферу зустрічі із живими легендами доповнювали пісні волонтера благодійної організації «Час надії», Олександра Гавриленка. Професійне авторське виконання гітаристом пісні «Біля тополі» примусили кожного поринути у світ думок про долю України. Пісня «Молитва воїна», яку виконав Олександр, має свою історію: під час візиту волонтера до зони АТО, на одному із блокпостів він помітив на звичайному аркуші паперу вірш, написаний невідомим бійцем. Слова вірша зачепили Олександра за живе, тож одразу по поверненні до Черкас, він написав музику, і в стінах нашої книгозбірні ця пісня прозвучала вперше. Глибокі і сильні почуття пісенних рядків передалися від виконавця усім присутнім. Заключним акордом заходу пролунала й пісня про Україну «Моя мила».
Особливо цінним подарунком від працівників книгозбірні серед інших, вручених нашим відважним волонтерам, був національний стяг, на якому бібліотекарі, студенти й учні, власноруч висловили зворушливі слова вдячності за героїзм, побажання повернення з війни цілими і неушкодженими… Подякували волонтери і бійці присутнім на заході і за чудові дитячі малюнки, виконані дітьми бібліотекарів: сестричками Даринкою і Катрусею Больбот та Анжелкою Блажко. Ірина Сенченко переповіла учасникам зустрічі про те, що цей глибокий прояв уваги, для наших бійців, морпіхів є особливо цінним дарунком, якого вони з нетерпінням чекають.
Кожному з учасників нашого заходу були вручені квіти та ювілейне видання «Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького».
Не забуваймо, друзі, про той подвиг, який щодня, щохвилини звершують ці живі легенди для нас і нашої країни!
Заступник директора наукової бібліотеки ім. М. Максимовича В. В. Пономаренко
