ДЕРЖАВОТВОРЕЦЬ ІЗ ДЕНЬГІВ

У вітчизняній історії ХХ ст. доволі помітне місце належить Сергію Павловичу Шелухіну – видатному правникові й будівничому української державності доби революції 1917 – 1921 рр., а ще відомому публіцисту, письменнику та історику. Ця багато в чому харизматична постать є нашим земляком, уродженцем мого рідного села Деньги, що на Золотоніщині. Цьогорічного жовтня минуло 160 років від дня народження відомого українця, а тому доречно бодай кількома штрихами окреслити віхи його життя, покладеного на вівтар національної ідеї, та розповісти про сьогоденне вшанування памяті краянина-достойника.

Життя на вівтарі української ідеї

С. П. Шелухін має доконечно українське родове коріння й козацьке походження. Він був первістком у багатодітній родині дрібномаєткових дворян Павла й Явдохи Шелухіних. Зростав він а першим вчителем майбутнього державотворця став І. Ф. Бойко – племінник Тараса Шевченка. Здобувши початкову освіту, Сергій вступив до Лубенської класичної гімназії й виявив неабиякі здібності: у восьмому класі уклав підручник з тригонометрії (1883 р.).

А потім були роки навчання в Університеті св. Володимира (Київ), спочатку на фізико-математичному, пізніше на юридичному факультетах. У 1888 р. С. Шелухін завершив університетське навчання, й життєві обставини змусили його шукати заробіток, а не займатися наукою. Упродовж 5 років він обіймав різні посади в окружному суді м. Єлисаветграда, був почесним мировим суддею Кам’янець-Подільської округи, а згодом став прокурором Кишинівського окружного суду. Поряд з юридичною практикою він досить активно займався дослідницькою й публіцистичною роботою, опублікував понад 20 праць із питань історії та практики права.

Майже 15 років тривав Одеський період життєдіяльності нашого земляка: в Південній Пальмірі, де він (послідовно) перебував на посадах члена окружного суду, Генерального судді і сенатора цивільного департаменту. С. Шелухін домігся відкриття в гімназіях курсу правознавства, який сам і викладав. Наукові студії правника були помічені в Києві, тому його обрали дійсним членом Київського юридичного товариства при університеті Св. Володимира, а також історико-філологічного товариства при Новоросійському університеті.

Синівська любов до України та усвідомлення її підневільного становища привели С. Шелухіна в лави національно-визвольного руху уже з кінця позаминулого століття. Він обрав тернистий шлях опозиціонера, який супроводжувався постійним поліційним наглядом, затриманнями та допитами в жандармських відділеннях. У 1905 р. наш земляк став одним зі співзасновників одеської «Просвіти», де часто читав лекції та реферати – переважно з української тематики. А ще виступив одним із організаторів збору коштів для відкриття українського університету у Львові.

Саме в той період у нього остаточно вкорінилася ідея автономії України. Зрештою Сергій Павлович став одним із провідних функціонерів Української радикально-демократичної партії (від червня 1917 р. – партія Соціалістів-Федералістів), входив до її ЦК.

З початком революційних подій 1917 р. С. Шелухіна було обрано головою Одеського ревкому. Одначе він переїхав до Києва й поринув у законодавчу й державотворчу роботу. Від самого початку створення Української Центральної Ради наш земляк був у числі її найактивніших членів і, переглянувши свої попередні погляди, очолив фракцію самостійників, відстоюючи повну незалежность УНР. У грудні 1917 р. С. Шелухін обійняв відповідальну посаду Генерального судді Республіки (згодом сенатора). Після проголошення незалежності УНР у січні 1918 р. його було призначено на посаду міністра юстиції в уряді В. Голубовича.

Про високий державний авторитет нашого земляка свідчив хоча б той факт, що саме С. Шелухіну було доручено очолити делегацію Української держави на досить драматичних перемовинах з радянською Росією. Поряд з цим він входив до складу делегації УНР на Паризькій мирній конференції. Як згадують сучасники, Сергій Павлович виявив неабиякий дипломатичний хист і поряд з цим наполегливо та послідовно відстоював інтереси молодої держави.

Після повалення Гетьманату в грудні 1918 р. С. Шелухін зайняв в уряді Директорії уже звичну для себе посаду міністра юстиції. Проте його державна діяльність виявилася не тривалою, адже згодом УНР загинула, і від 1921 р. наш земляк опиняється у вимушеній еміграції (Чехословаччина). Тут він обіймав посаду професора й проректора Українського вільного університету у Празі. Його перу належить низка глибоких наукових публікацій з права, історії, політології. Серед найпомітніших праць – книжки «Літературні герострати українства», «Звідки походить Русь» та ін. Наш земляк відомий і своїми талановитими поезіями, які виходили під псевдонімами Павленко, Кондратенко, Просвітянин.

Украй насичене й плідне життя відомого Українця закінчилося на 75 році. Помер С. Шелухін 25 травня 1938 р. у Празі, де й похований.

Пошанування пам’яті

За радянської доби про С. Шелухіна не було жодних згадок на сторінках наукових чи довідкових і, тим паче, навчальних видань. Якщо десь і звучало це ім’я, то зазвичай у супроводі совкових ярликів на ктшалт: «петлюрівець», «Український буржуазний націоналіст» тощо. Лише в роки української Незалежності ім’я великого державотворця й просвітника почало повертатися із забуття. У його рідному селі Деньги у воєнному 2023 р. йому відкрито пам’ятний знак. Ім’я С. Шелухіна носять вулиці в Києві, Одесі, Лубнах, Золотоноші, Деньгах, а також провулки в Кропивницькому та Черкасах. А цими ювілейно-жовтневими днями зроблено нові вагомі кроки пошанування відомого достойника.

У Черкаському національному університеті ім. Б. Хмельницького розгорнуто змістовну виставку, що складається із понад півсотні ретросвітлин і документів, що додатково розкривають віхи життєдіяльності великого українського патріота. Вони почерпнуті з фондів столичних архівів і впорядковані деньгівським краєзнавцем Анатолієм Воропаєм. Незабаром вказана виставка на цілий місяць «переїде» до Черкаського обласного краєзнавчого музею.

А в Деньгах, у день народження С. Шелухіна (18 жовтня за новим стилем), на базі місцевого навчально-виховного комплексу відбулися перші в Україні Шелухінські наукові читання, співорганізаторами яких стали ЧНУ ім. Б. Хмельницького та Черкаська обласна організація НСКУ. Їхніми учасниками стали 7 професорів та 8 доцентів, а також представники обласної та районної влади, студенти й учні. У заході взяв участь та виступив із глибокою доповіддю відомий український політик і просвітник, доктор політичних наук, професор, наш земляк із Малих Канівців Микола Томенко. На читаннях прозвучала одностайна думка про надання Шелухінським читанням систематичного характеру й пропозиція про присвоєння Деньгівському НВК імені С. Шелухіна. Одначе нові кроки пошанування нашого знаменитого краянина ще попереду…

Григорій Голиш, директор наукової бібліотеки ім. М. Максимовича, голова Золотоніської районної організації НСКУ