ФІЛОСОФ ПАВЛО КРЕТОВ У ПОШУКАХ ЖИТТЄВИХ ІСТИН

Сенс життя в тому, щоб досягти

 досконалості й розповісти про це іншим.

Р. Бах

Чільне місце у філософській освіті й науці сьогоденного життя Черкаського національного належить Павлу Васильовичу Кретову. На цій високошляхетній стезі він знаходиться вже майже чверть віку, обіймаючи нині посаду доцента кафедри філософії, соціальних і політичних наук. Цьогорічного 9 листопада знаному освітянину й ученому виповнилося 55 літ, отож є привід запросити наших читачів до стислого огляду його життєдіяльності, наповненої самовідданому служінню Філософії, котру по праву називають «вчителькою життя» й «матір’ю всіх наук».

На шляху до «науки наук»

Павло народився в місті Черкаси й був другою дитиною в інтелігентній родині Кретових. Його батько, Василь Іванович (світла йому пам’ять!) – фаховий юрист, а мати, Валентина Яківна, працювала провідним агрохіміком у райуправлінні сільського господарства. На навчання батьки віддали Павла у школу №18, яка знаходилася буквально поруч з їхнім помешканням. Хлопець демонстрував неабиякі здібності в здобутті знань, одначе відмінником не став, бо зацікавленість шкільними предметами в нього носила виражено вибірковий характер. Особливо вподобав літературу, а також (навдивовижу!) фізику; як мовиться, і фізик, і лірик в одній особі! З особливою теплотою згадує Павло Васильович свою улюблену вчительку рідної мови Ганну Семенівну, яка прищепила йому любов до книжкового безмежжя української літератури.

А коли вже сплинули шкільні роки й виникла дилема професійного вибору, юнак після певних вагань зупинився на Черкаському педагогічному. Очевидно, не останню роль саме такого життєвого кроку зіграло те, що його бабуся Анастасія Миколаївна все життя пропрацювала вчителькою математики, а дідусь Яків Терентійович упродовж багатьох років обіймав посаду директора школи. А Черкаси були обрані місцем навчання ще й через сімейні обставини: Павло не хотів залишати свою матір самотою (на той час вона вже кілька літ була вдовою, а старший син Володимир навчався в одному з київських вишів). Щодо вибору спеціальності, то Павло пристав на пропозицію рідних і вступив на тоді популярний факультет російської філології. Не зайве нагадати, що він закінчив школу з російською мовою навчання (тоді із понад 33 шкіл Черкас лише у 5 навчали українською (!)

Принагідно зауважимо, що при вступі до вишу не обійшлося без певних драматичних колізій, бо в написаному Павлом екзаменаційному творі виявилася критична кількість пунктуаційних помилок (ще з шкільних років у нього був «нестандартний» погляд на пунктуації й тяжіння до вільного застосування розділових знаків). Та проте старша викладачка Галина Подмосковних акцентувала увагу на абсолютній оригінальності та глибині тексту твору й застерегла членів екзаменаційної комісії від ймовірної втрати талановитого студента. Після певних дискусій позитивного консенсусу щодо П. Кретова було досягнуто й у 1986 р. він приступив до занять в інституті.

Під час навчання Павло завжди позиціонувався як успішний, допитливий і доволі послідовний у своїх переконаннях студент. Найулюбленішими його викладачами були вже згадана філологиня Г. Подмосковних та знаний історик Олександр Тітов. А ще полюбляв заняття з філософії, які проводив Дмитро Говорун й саме він зронив у душу талановитого студента зерна закоханості в цю прадавню науку.

Саме під час інститутського навчання стався доленосний поворот в особистому житті 18-річного Павла: він закохався у свою однокурсницю Олену Корольчук, вона відповіла йому взаємністю й невдовзі, попри застереження рідних (мовляв, ще зарано заводити сім’ю, бо це може завадити навчанню, та й лише на стипендії неможливо прожити) закохані все ж побралися й відтак народилася ще одна студентська родина. А на молодят відразу чекала розлука на цілий рік, позаяк Павла призвали в лави Збройних Сил. Службу проходив у званні сержанта Військово-повітряних сил: його підрозділ здійснював охорону стратегічних бомбардувальників Ту-95 (Україна тоді ще була на початковій стадії стратегічного роззброєння). Павло звільнився в запас у 1999-му й відразу зголодніло пірнув у вир інститутського навчання, демоструючи дивовижну наполегливість і ретельність. Уже в студентські роки Павло брав активну участь у науковій роботі, опублікував кілька дослідницьких статей, виступав на студентських конференціях. А його дипломна роботу із проблематики символізму літератури ХХ ст. (тут простежується неабияке філософське начало) посіла почесне 2-ге місце у всеукраїнському конкурсі студентських наукових робіт.

Швидкоплинно промайнули студентські роки, і, отримавши диплом із відзнакою, якраз у рік народження незалежної України, Павло приступив до самостійної трудової діяльності. Як кращого випускника, його направили до одного з найпрестижніших освітніх закладів краю – Черкаський колегіум «Берегиня» Києво-Могилянської академії. Тут на пропозицію директорки Раїси Чуйко молодий учитель навчав учнів зарубіжної літератури, а ще викладав основи філософії. Так, ця «наука наук» дедалі більше брала Павла у свої шляхетні обійми! Молодий педагог уже на початку своєї службової кар’єри дивував учительський і учнівський загал своїми нестандартними підходами до організації навчально-виховної роботи й невдовзі отримав кваліфікацію «Учитель вищої категорії»

Між тим його дружина Олена закінчила аспірантуру й у 1998 р. захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидатки педагогічних наук. А роком раніше на денне відділення аспірантури при кафедрі філософії Київського національного лінгвістичного університету вступив і Павло Васильович. З вибором теми дисертаційного дослідження допоміг відомий мовознавець, професор Іван Кочерган, який знав Павла, як молодого дослідника, ще з його студентської лави. А науковим керівником пошукача став професор Борис Шубняков, в активі якого, до речі, було наукове керівництво 30 роботами кандидатського рівня й консультування 8 докторських дисертацій (на жаль, Павлова дисертація виявилася в наставницькому доробку цього маститого вченого останньою).

Дослідження П. Кретова було зосереджено на задекларованому ще в його дипломній роботі символізмі, а тема дисертації звучала так: «Гносеологічний аспект філософського символізму». Її він блискуче захистив у Одеському педагогічному університеті ім. К. Д. Ушинського (достроково, в 1999р.). По тому впродовж року новоспечений кандидат наук викладав у Черкаському бізнес-коледжі, а в Міленіумі його колишній вчитель, завідувач кафедри філософії професор Дмитро Говорун запросив на викладацьку роботу до Черкаського університету. Звісно, П. Кретов відразу дав згоду, бо давно мріяв про роботу у своїй alma mater – провідному виші Черкащини. До того ж, тут уже викладала його дружини (згодом вона стала деканом факультету філології).

Поріднений з філософією

Від 2000 р. Павло Васильович не міняв місця роботи: ЧНУ, кафедра філософії (нині філософії, соціальних та політичних наук), де він спочатку був на посаді старшого викладача, а пізніше й донині – доцента (вчене звання отримав у 2005 р.). Яких тільки курсів не довелося йому викладати, особливо після відкриття в 2003 р. спеціальності «Філософія»! В цьому довгому переліку, який складається з понад 25 позицій, є такі професійно спрямовані й світоглядно важливі дисципліни, як «Аналітична філософія», «Теорія пізнання», «Феноменологія», «Філософська антропологія», «Філософія Сходу», «Медіа-філософія», а також поліосвітній історико-філософський блок тощо. На кожну із цих дисциплін викладачем було розроблено досить об’ємні, змістово наповнені й бездоганно виконані навчально-методичні комплекси. За цим – вражаюча працездатність Павла Васильовича, його варта наслідування фаховість і ерудиція, розвинене почуття відповідальності за справу, якій він так беззавітно служить.

«Викладання наповнює моє життя сенсом. Якби не проблеми виживання, то працював би й безоплатно», – таке кредо Кретова-викладача. Він яскраво репрезентує тип європейського наставника студенської молоді як за стилем освітньої діяльності, так і способом поведінки та навіть зовнішнім виглядом.

Заняття, які проводить Павло Васильович, відзначаються високим рівнем науковості, практичної спрямованості, інтерактивності, усебічним зв’язком із життям, великим виховним потенціалом. Він насамперед учить студентів оригінальному мисленню, бо, на його думку, «вільно мислити, «впасти» в мислення – ось із цього починається філософія». Викладач майстерно задовольняє пізнавальні запити студентів та добре розуміється на психологічних особливостях молодіжної аудиторії. Саме тому доцент П. Кретов – один із найпопулярніших викладачів серед студентського загалу. Ось тільки декілька студентських відгуків про Павла Васильовича:

«У процесі викладання він завжди прагне не стільки розповісти про філософію, скільки продемонструвати, як філософування відбувається на практиці та як воно пов'язане з нами, з людьми»;

«Кожна наша дискусія на парах та у приватних розмовах завжди взаємно збагачувала нас таким чином, що ми трохи краще розуміли себе, інших та Всесвіт взагалі»;

«Як куратор курсу Павло Васильович чудово себе показав, турбуючись про нас як про студентів та просто як про людей»;

«Він вельми гармонійно поєднує в собі риси західного інтелектуала та питомо українського вченого»;

«Павло Кретов – креативний викладач, цікавий співрозмовник, справжній філософ і гідна людина».

Доцент П. Кретов веде різногранну науково-дослідницьку діяльність. У доволі розмаїтому колі його наукових зацікавлень – теорія символу, філософія мовлення, аналітична філософія, феноменологія тощо. За результатами своїх досліджень науковець уже опублікував близько 160 праць. У їхньому числі – три колективні монографії, два навчально-методичних видання, понад 150 статей. На особливу увагу заслуговує його навчальний посібник «Медіафілософія», навчально-методичний – «Людина і світ», а також публікації у високорейтингових часописах «Філософська думка», «Антропологічні виміри філософських досліджень», «Китаєзнавчі дослідження» та ін. Низку своїх статей учений підготував у співавторстві зі своєю дружиною Оленою Іванівною. Підкреслюючи цю свою духовно-наукову єдність із нею, Павло Васильович зазначає, що «дружина була й досі залишається близькою та цікавою».

П. Кретов став учасником близько 60 наукових форумів: від міжнародного до регіонального рівнів, на яких виступав із глибокими доповідями. Ось і цьогоріч він представляв нашу університетську науку на велелюдній міжнародній конференції з нагоди 300-річчя німецького філософа І. Канта, в якій взяли участь вчені із 25 країн світу. Про авторитет вченого в науковому просторі України переконливо свідчить і те, що він є експертом Національного фонду наукових досліджень.

Павло Васильович сповідує принципи демократії, незалежності й вільного філософствування. Він переконаний, що «університет повинен бути територією свободи – опозиційним, вільним, відкритим, критичним, раціональним».

Саме П. Кретов ініціював започаткування зібрань вільних філософів – «Філософська кав’ярня» (ця традиція має тяглість ще з Вольтерівських часів). Ці різновікові філософські дискусійні «тусовки» щомісяця збирають за філіжанкою кави й інтелектуальними співбесідами як маститих вчених, так і студентів та учнів.

Дбаючи про підготовку філософської зміни, Павло Васильович від 2019 р. організовує наукові конкурси серед студентської й учнівської молоді. Вже проведено 7 таких конкурсів і їхніми учасниками стало понад 60 молодих людей.

Ювіляр від дитинства є пристрасним книголюбом, який володіє розвиненими навичками швидкочитання, що дає йому змогу поглинати безліч книг. До речі, перевагу віддає традиційному книгочитанню (це відповідає й нинішнім світовим уподобанням). А ще П. Кретов полюбляє прогулянки лісом та залюбки слухає фонозаписи англомовних пісень минулого століття. Захоплюється баскетболом, і свого часу успішно виступав на спортивних змаганнях.

Колектив наукової бібліотеки імені Михайла Максимовича щиросердно вітає шановного Павла Васильовича з ювілеєм! Бажаємо подальших творчих злетів, козацького здоров’я, родинного затишку й мирного неба!

Григорій Голиш, директор наукової  бібліотеки ім. М. Максимовича