ЮВІЛЕЙ КОРИФЕЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕАТРУ

Театр – це така кафедра,

з якої можна багато сказати світу

В. Нечепоренко

Щедра на таланти земля Златокраю виколисала не одного уславленого служителя музи театрального мистецтва Мельпомени. Саме на сцені одного із перших аматорських театрів України, який ще від кінця позаминулого століття працював у Золотоноші, розпочала свою сценічну діяльність осяйна зірка театру й кіно Наталія Ужвій. Золотоніщина дала путівку у велике мистецьке життя відомим акторам – народним артистам України Андрію Гончару (він став лауреатом Національної премії ім. Т. Шевченка), Юрію Бакуму, Валерію Дуднику, Петру Загребельному, Борису Романицькому, В. Чечоту та ін. У цій зірковій команді золотоніщан поважне місце належить і актору-франківцю Володимиру Нечепоренку, який цими днями відзначає своє перше 75-річчя від дня народження.

Майбутній театральний діяч народжений 14 листопада 1949 р. в районному центрі м. Золотоноша. Зростав у простій робітничій родині, навчався в міській школі №4 (нині гімназія ім С. Скляренка), яку свого часу закінчили відомі літератори С. Скляренко й М. Терещенко. Після закінчення 9 класів працював робітником Золотоніського ремонтно-механічного заводу, навчався у старших класах вечірньої школи. Від 1965 р. став самодіяльним актором народного театру при Золотоніському РБК. Спеціальність актора Володимир здобув у Київському інституті театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (його наставниками були М. Верхацький, В. Кісін і М. Мерзлікін), який закінчив у 1972 р. Упродовж чотирьох років працював у Київському театрі юного глядача, де виявив неабиякий талант творчого перевтілення. Тож ні для кого із його колег не стало несподіванкою, коли молодого актора в 1976 р. запросили на роботу до провідної мистецької установи України – Національного театру ім. І. Франка. Так Володимир став артистом-франківцем майже на пів віку.

Як актор, він вільно володіє будь-якими сценічними жанрами – від психологічної драми до мюзиклу. Його грі притаманний високий морально-естетичний рівень та неповторний акторський почерк. За одностайними оцінками театральних критиків Нечепоренкова творчість стала своєрідним віддзеркаленням новітньої історії Театру ім. І. Франка.

Ним зіграно сотні театральних ролей і багато з них по праву увійшли в антологію кращих надбань національної сценічної культури. Серед них – роль Гната Карого («Назар Стодоля» Т. Шевченка, цей образ став уособленням кращих чеснот українського лицарства), Дем’яна Суденка («Конотопська відьма» Г. Квітки-Основ’яненка), Михайла Гурмана («Украдене щастя» І. Франка), Сави Чалого (однойменна драма І. Карпенка-Карого), графа Кента («Король Лір» В. Шекспіра), Павла («планета Надій» О. Коломійця) та багато ін.

Солідно виглядає творчий доробок актора і в українському кінематографі. Йому належить близко кіношних 30 ролей, поставлених, зокрема, у фільмах «Будні карного розшуку», «Диктатура», «Європейський конвой», «При загадкових обставинах», «Тіні незабутих предків», «Клан ювелірів», «Ментовські війни», «Забудь і згадай», «Брати по крові» та ін.

Наш земляк є пристрасним пропагандистом національної ідеї й рідної мови, виступаючи на концертах, творчих зустрічах, теле- і радіоефірі. Понад 20 років він був незмінним ведучим науково-пізнавальної радіопередачі для юнацтва «АВС» на Першому каналі українського радіо і його неповторний голос постійно слухала кількамільйонна аудиторія.

Володимир Макарович турботливо дбає про підготовку молодої сценічної зміни. Зокрема, від 2006 р. він викладав на кафедрі режисури й майстерності актора Київського національного університету культури і мистецтв, має вчене звання професора.

Унікальні заслуги В. Нечепоренка в новітньому театральному мистецтві та його великий внесок в утвердженні українства знайшли своє гідне пошанування. Його відзначено почесним званням «Народний артист України» (1997), орденами Ярослава Мудрого 5-го ст. (2010) та «За заслуги» 3-го ст. (2015). Актор став лауреатом міжнародної премії «Золотий Орфей» і номінувався на Шевченківську премію в галузі театрального мистецтва.

Григорій Голиш, директор наукової

 бібліотеки імені Михайла Максимовича