ПАРАШУТИСТ НОМЕР ОДИН

Кому хоч раз у житті доводилося стрибати з парашутом, підтвердить думку про те, що кожного разу це – справжній виклик невідомості й тест на мужність та рішучість. Такі випробування характеру на міць десятки й сотні разів переживають воїни-десантники, авіатори й представники парашутного спорту. А яку ж силу духу треба мати функціонерам такої рідкісної професії, як випробувач парашутів! До цієї славної когорти справжніх відчайдухів і підкорювачів повітряного океану належить і наш уславлений земляк, за багатьма оцінками «парашутист №1» Василь Григорович Романюк, 115 років від дня народження якого минає під завісу цьогорічного січня.

Майбутній герой неба з’явився на світ Божий 30 (17 за ст. стилем) січня 1910 р., а його рідними пенатами стало містечко Драбів тодішнього Золотоніського повіту. Зростав Василько в багатодітній родині робітника, яка постійно терпіла великі нестатки, й змалку пізнав ціну хліба насущного. Після закінчення Драбівської школи хлопець якийсь час працював у місцевому радгоспі, та його не полишала виплекана ще з дитинства мрія стати військовим. Зрештою, він таки реалізував свій намір, закінчивши в 1931 р. Орджонікідзенське піхотне училище, й по тому рік прослуживши командиром взводу. Утім, у ті часи розкрилля радянської авіації він усвідомив нездоланний поклик неба. Написав відповідний рапорт, і ось він уже успішний курсант Оренбурзької льотної школи. За рекомендацією командування цього закладу Василь вступив на курси інструкторів парашутно-десантної служби.

Квітневий день 1934 року назавжди вкарбувався у пам’ять колишнього драбівчанина: він здійснив свій перший стрибок з парашутом. А потім був другий і третій (бувалі парашутисти називають їх найбільш тривожними), десятий, сотий і тисячний… Так, усі свої наступні 25 років життя Василь Григорович присвятив себе саме цій постійно ризикованій справі, яка вимагала великої мужності і вправності. Завдяки своїм унікальним здібностям, наполегливості та здатності до самопожертви він став справжнім віртуозом парашутної справи, а згодом випробовувачем нових типів парашутів, наставником воїнів-десантників та авіаторів.

У роки Другої світової війни В. Романюк служив у складі 4-го повітряно-десантного корпусу, був заступником командира відділення з льотних випробувань і парашутної підготовки, виконував відповідальні бойові завдання. Він щедро ділився своїм унікальним досвідом, був турботливим наставником крилатих воїнів. Задля підвищення свого освітньо-теоретичного рівня уже в післявоєнні роки закінчив Військово-повітряну академію, отримав військове звання полковника.

Василь Григорович зажив слави у Збройних Силах як старший інструктор-випробувач парашутів та катапультних установок науково-дослідного інституту ВПС СРСР. Поряд з цим не забував і про вдосконалення власної спортивної майстерності та встановлення нових рекордів.

25 вересня 1945 р. парашутист першим у світі здійснив затяжний стрибок зі стратосфери з висоти понад 13 тис. метрів. При цьому, в режимі вільного падіння він пробув 167 секунд, пролетівши 12 км, і розкрив парашут тільки на висоті 1000 м. Були перекриті всі існуючі досягнення в парашутній справі як за висотою, так і за протяжністю падіння з нерозкритим парашутом. Через два роки наш земляк встановив нове досягнення, стрибнувши з висоти 13,4 тис. м. цього разу з терміновим розкриттям парашута. 

Загалом, полковник В. Романюк за чверть віку здійснив 3475 парашутних стрибків, багато з яких були експериментальними. Він встановив 18 світових та низку всесоюзних рекордів із парашутного спорту, став учасником багатьох міжнародних змагань, які проводилися з 1951 р. Варто підкреслити, що Василь Григорович здійснював стрибки з літальних апаратів різних типів: літаків (в тім числі й із надзвуковою швидкістю), планерів, вертольотів, дирижаблів, аеростатів. Він стрибав з парашутом на рівнини й гори, моря й ріки, ліси й пустелі; випробовував різноманітне спорядження, прилади, кисневе обладнання тощо. Не раз наражав себе на смертельну небезпеку під час випробувань парашутів нових типів, але завдяки своїй майстерності й самовладанню з честю виходив із найскрутніших ситуацій. Наш краянин разом з інженерами вносив зміни в конструкцію парашутів, першим запропонував способи катапультування з реактивних літаків на великих швидкостях, розробив оригінальну методику управління тілом у режимі вільного падіння тощо. Саме випробувані нашим земляком і передані у серійне виробництво парашути врятували життя багатьом льотчикам у роки Другої світової війни та повоєнний період.

Унікальні заслуги В. Романюка у військовій авіації, його фанатична самовідданість відзначені в 1957 р. званням Героя Радянського Союзу. Підкреслимо, що він став першим і довгий час єдиним парашутистом, який удостоївся цього найвищого суспільного пошанування. Окрім цього, його нагороджено  двома орденами Леніна, Червоного прапора, Вітчизняної війни 1-го та 2-го ступенів, Червоної зірки (двома) й численними медалями. Як неодноразового світового рекордсмена парашутисту присвоїли й звання Заслуженого майстра спорту СРСР. А внесок нашого краянина у підготовку парашутистів відзначено почесним званням Заслуженого тренера.

Земне життя Василя Романюка завершилося 31 липня 1993 р., доля відміряла йому повних 83 роки. На Драбівщині пам’ятають свого земляка-героя: його іменем названо один із провулків його рідного Драбова, а на алеї Слави встановлено бюст легендарного парашутиста.

Григорій Голиш, директор наукової бібліотеки

ім. М. Максимовича Черкаського національного

університету ім. Б. Хмельницького,

голова Золотоніської районної організації НСКУ