Від першоджерел до сьогодення

     Як вищий навчальний заклад, університет започатковано в 1921 р. в результаті створення Черкаського інституту народної освіти. Перший набір було здійснено 6 лютого й він становив 214 ос. В інституті на той час функціонував один факультет — соціального виховання, який мав три відділення — історико-філологічне, природниче й фізико-математичне. У жовтні 1922 р. на базі інституту було організовано трирічні педагогічні курси, які в тогочасній системі освіти належали до закладів вищої освіти. У 1924—1925 навчальному році відбувся перший випуск фахівців з вищою освітою. У результаті проведення адміністративної реформи й ліквідації губернського та повітового відділу Черкаси стали центром Черкаської (з 1927 р. — Шевченківської) округи і центром однойменного району. Зміни торкнулися й педагогічних курсів, які у липні 1925 р. набули статусу педагогічного технікуму. Викладачі закладу брали активну участь у русі, спрямованому на ліквідацію неписемності (лікнеп).

      У травні 1930 р. педагогічний  технікум було реорганізовано в Черкаський інститут народної освіти. Того ж року постановою Раднаркому УСРР від 11 серпня на базі інституту народної освіти утворено Черкаський інститут соціального виховання з трирічним терміном навчання. У його складі діяли три відділення — агробіологічне, техніко-математичне та історичне. У зв'язку з ліквідацією Шевченківської округи наприкінці 1930 р. інституту передано нову триповерхову будівлю в центрі міста, яка після добудови у 1932 р. на довгі роки стала головним навчальним корпусом. У 1933 р. інститут народної освіти реорганізовано у Черкаський педагогічний інститут, до складу якого ввійшли три факультети — природничий, фізико-математичний та мовно-літературний. У 1936 р. було створено ботанічний сад, який швидко перетворився у важливий навчально-дослідний підрозділ університету. У 1940—1941 навчальному році на 9 кафедрах інституту працювало близько 100 викладачів, з них — 2 професори й 10 кандидатів наук.

     22 серпня 1941 р., коли німецькі війська окупували Черкаси, інститут припинив  на деякий чассвою діяльність.Під час німецької окупації 1941-1943 рр. вищий навчальний заклад  педагогічного профілю продовжував діяти. Керівництво та професорсько-викладацький  склад намагалися надати йому  нового – українсько-національного характеру.

            Після  визволення Черкас, уже 1 квітня 1944 р. було відновлено навчання в інституті. У 1959 р. підготовка фахівців здійснювалася на чотирьох факультетах — фізико-математичному, природничому, філологічному та фізичного виховання. Навчальний процес забезпечували 14 кафедр, на яких працювало 113 штатних викладачів, навчалося 2675 студентів. У середині 1960-х рр. у складі інституту діяло вже шість факультетів — додалися факультети: іноземних мов та загальнонауковий. Інститут динамічно розвивався.

            Після проголошення незалежності України у стислі терміни проведено значну роботу з приведення науково-педагогічної діяльності інституту у відповідність до нових викликів. У 1991 р. завершилося будівництво восьмиповерхового навчально-лабораторного корпусу. У 1995 р. під час державної акредитації інститут отримав найвищий рівень акредитації — четвертий. Постановою Кабінету Міністрів України від 6 жовтня 1995 року № 789 на базі Черкаського державного педагогічного інституту створено Черкаський державний університет імені Богдана Хмельницького. У результаті реформування вищого навчального закладу було змінено не лише навчальні плани, програми, спецкурси, а й напрямки функціонування університету. Уже на початок 1998—1999 н.р. на 10 факультетах підготовка фахівців велася за 24 спеціальностями. На початку 2000-х рр. відкрито низку нових спеціальностей. На виконання наказу Міністерства освіти і науки України № 233 від 14.04.2003 р. з 1.06.2003 р. створено Севастопольську філію ЧНУ ім. Б. Хмельницького, яку зареєстровано 17.02.2004 р. Найбільшим визнанням у науково-освітньому процесі й формуванні національної еліти стало надання університету указом Президента України від 21.08.2003 р., за № 871/2003 статусу національного. Своє нове дихання університет отримав за ректорської каденції О. В. Черевка. За його ініціативи в університеті відкрито кафедру військової підготовки, створено навчально-науковий центр «Інститут міжнародної освіти», який організовує підготовку іноземних громадян та осіб без громадянства за всіма акредитованими спеціальностями університету. нещодавно за підтримки ректора ліцензовано спеціальність «Агрономія», яку забезпечують викладачі ННІ природничих та аграрних наук. Важливим складником життя студентів і працівників закладу стали доброчинність та волонтерський рух. Постійно відбуваються благодійні ярмарки, концерти, конкурси, збір коштів для захисників України, реконструйовано навчальні приміщення для кафедри військової підготовки, актову залу в НК №3,фойє НК №1, спортивну залу в НК №2, оновлено університетську обсерваторію, упорядковано площу перед центральним корпусом університету. Виконано поточні ремонти навчальних приміщень, лабораторій, кафедр, службових приміщень, гуртожитків.

            Керівники:

Навчальний заклад у різні періоди очолювали: І. М. Звінський (1921—1922), А. О. Вадимов (з 1922), П. Мельник (директор у 1930—1932 рр.), В. Н. Столяров (директор у 1934—1935 рр.), Ф. М. Засульський, М. О. Довгялло (з 1943), І. І. Кобиляцький (директор у 1945—1953 рр.), Герой Радянського Союзу О. В. Тканко (ректор у 1953—1979 рр.), Ф. Ф. Боєчко (ректор у 1979—2000 рр.), А. І. Кузьмінський (ректор у 2000—2005 та 2007—2014 рр.), В. Т. Поліщук (ректор у 2005—2007 рр.), О. В. Черевко (з липня 2014 р.).

      Невід’ємною часткою університету є наукова бібліотека ім. М. Максимовича, формування фондів  якої розпочалося ще в 1921 р.  Основою бібліотечних фондів 1920-х рр. стала видана протягом XVIII — ХІХ ст. література з історії, педагогіки, природничих та філологічних наук. Ці книги були видані:  французькою, німецькоюта  латинською мовами, і, що особливо цікаво, частина з них потрапили до фондів з приватної колекції графів Бобринських – відомих у краї просвітників і меценатів.

У передвоєнні та післявоєнні роки посаду завідувача бібліотеки суміщав з викладацькою роботою на кафедрі марксизму – ленінізму Наум Мойсейович Білостоцький (1934 – 1940; 1946 – 1948 рр.) У 1948 – 1985 рр. директором бібліотеки був Євген Олексійович Романов, який за понад 30 років своєї діяльності зробив вагомий внесок в організацію бібліотечної справи та механізації бібліотечних процесів. З 1985 р. бібліотеку очолила висококваліфікована спеціалістка  бібліотечної справи Наталія Юхимівна Силка. Заступницею директора з наукової роботи багато років працювала Валентина Григорівна Тур.

       З 2008 року і донині очолює книгозбірню доцент Г.М. Голиш, а його заступниця – В. В. Пономаренко.

        Завдяки ініціативі Григорія Михайловича  бібліотека отримала ім’я людини-академії Михайла Максимовича, відкрито електронний  читальний зал, біля адміністративного корпусу наукової бібліотеки ім. М. Максимовича було споруджено три об’єкти монументального мистецтва: пам’ятний знак «Книжкова мудрість», абстрактна композиція «Норд-Вест» і меморіальна стела Михайла Максимовича, а від 2021 р. при бібліотеці функціонує музей історії університетської книги.