Подібно тому, як новий рівень розвитку продуктивних сил періоду промислової революції породив потребу в нових суспільних відносинах, так рівень і характер продуктивних сил періоду науково-технічної революції і глобалізації спричинили необхідність докорінної перебудови існуючих суспільних відносин не тільки на рівні кожної держави, а й світу в цілому. У першому випадку до пошуку шляхів формування нових суспільних відносин активно долучилася наука, яка почала виходити з єдиного нерозчленованого конгломерату суспільної свідомості і зміцнювати свої позиції у відповідних сферах і галузях. У другому випадку, на думку М. Г. Белопольського («Енвіроніка – фундаментальна наука про порятунок та розвиток земної цивілізації або нова концепція розвитку світу». Київ. 2020), виникла потреба в єдиній фундаментальній науці про розвиток і вдосконалення суспільства і світу в цілому. Така наука, вважає дослідник, повинна бути створена колективною творчістю інститутів, учених, керівників держав, партій і навіть простих людей, уболіваючих за майбутнє суспільства і світу в цілому. Цю науку автор називає «Енвіронікою». Причому він не претендує на «останнє слово» щодо створення науки про розвиток і вдосконалення людського буття. Готуючи четверте, перероблене і доповнене видання, автор монографії бачить свою місію передусім в тому, щоб «розворушити», змусити інтелектуальний потенціал думати над проблемою створення єдиної універсальної науки про розвиток і вдосконалення суспільства і світу в цілому.

Віддаючи належне досягненням існуючої науки про суспільний розвиток, автор монографії водночас звертає увагу на те, що відомі нині проекти і варіанти розвитку страждають безсистемністю, непродуманістю та відсутністю глибокого розуміння обʼєктивних законів розвитку суспільства і світу в цілому. За таких умов, наука і науковці здебільшого лише констатують тенденції, які вже склалися, в той час, як вони (наука і науковці) повинні давати прогнози, іти попереду практики, розробляючи теоретичні засади майбутнього суспільно-політичного ладу. Фундаментом для цього ладу мають бути наука, освіта, історичний досвід розвитку цивілізації. Цей лад автор називає «інтелектуальним» і визначає його основні риси:

базування на обʼєктивних законах і єдиній ідеології;
дотримання демократичних принципів;
поєднання ринкових відносин і державного регулювання в економіці;
забезпечення сталого розвитку виробництва, розподілу і споживання на базі стійкого скорочення затрат енергетичних, матеріальних і фінансових ресурсів;
верховенство в державі науки та освіти;
висока організованість усіх видів діяльності;
використання в суспільстві потенціалу релігійних конфесій;
розвинуті виховні засади.

Предметом дослідження енвіроніки є процеси взаємодії соціально-економічної системи та її складових з навколишнім середовищем [264]. Наводячи приклади взаємодії суспільства, живої і неживої природи, автор монографії формулює всезагальний закон, що виражає взаємодію всезагальних, стійких, обʼєктивних, істотних та необхідних причинно-наслідкових звʼязків між елементами матеріальних систем і навколишнього середовища [272]. Потребу у формуванні енвіроніки як єдиної науки М. Г. Белопольський виводить з тези про єдність світу. Оскільки світ є єдиним, то повинна й існувати єдина наука про нього. Ця наука, вважає дослідник, має обʼєднати, зібрати і обумовити взаємозалежність і взаємозвʼязок природничих, суспільних і технічних наук для розвитку та вдосконалення суспільних систем [454]. Вона повинна охопити собою вчення про живу і неживу природу, про людину і необхідну виробничо-господарську взаємодію між ними.

Гаряче відстоюючи необхідність формування такої науки і закладаючи наріжні камені у фундамент її базування, вчений не заперечує потреби в існуванні «старих» наук – галузевих, специфічних. Навіть більше, він виступає за формування і розвиток тектології – єдиної фундаментальної науки по вивченню організаційних процесів у суспільних системах на стику суспільних, природничих і технічних наук. Тектологія вперше була створена на початку минулого століття, але незаслужено незатребувана суспільством і забута. Обʼєктивні закони енвіроніки, зазначає М. Г. Белопольський, являють собою практичну реалізацію тектологічних процесів. При розробці заходів щодо розвитку та вдосконалення суспільства і світу в цілому необхідно дотримуватися певних організаційних передумов, на які вказує тектологія, зокрема таких, як:

визначення обʼєкта або процесів організації;
визначення мети організаційної роботи;
виявлення основних шляхів досягнення мети;
розробка програми з докладними стратегічними та поточними планами досягнення мети;
вибір керівника та команди для реалізації поставленої мети;
реалізація програм і накреслених планів;
перевірка досягнутих результатів;
коректування програми і планів у звʼязку зі змінами ситуації [413-414].

Таким чином, на думку автора монографії, «енвіроніка становить собою «концентрацію» всіх наук, переплетення мережі яких дає можливість навіть найбільш віддаленим одна від одної наукам обʼєднатися і прагнути до єдиної мети» [460]. Саме енвіроніка здатна забезпечити в наукових дослідженнях перехід « від замкнутості до їх комплексності, від сепаратизму до глобальності науковому розвитку від функціональності до субстрастності, від множинності наук до єдиної науки» [460-461]. Енвіроніка, неодноразово наголошує дослідник, не претендує на роль науки наук і не варто думати, що всередині цієї науки зникне будь-яка спеціалізація, що відповідає різним формам руху матерії або сторонам досліджуваного предмета. Завдяки енвіроніці і тектології буде досягнуто зміцнення взаємозвʼязку і взаємодії наук, які досліджують суспільні системи.

Як і все нове, концепція енвіроніки і сама монографія не позбавлені дискусійних моментів і навіть суперечливих тверджень. Але факт залишається фактом: енвіроніка поки що єдина наука, яка робить спробу дати всебічне теоретичне пояснення розвитку і вдосконаленню суспільства і світу в цілому. А отже, вона не залишить байдужими усіх, хто серйозно думає про докорінне удосконалення суспільних систем і світопорядку на Землі. Характерно, що сам автор не вважає пропоновану ним концепцію енвіроніки істиною в останній інстанції і не виключає потреби її вдосконалення. Так він пише, що «буде вважати мету досягнутою, якщо його теоретичні викладки викличуть у читача роздуми, заперечення, стануть приводом для дискусій, які, можливо, приведуть до прориву на теоретичному фронті, до єдності теорії і практики, до дійсно комплексного й інтеграційного вирішення сучасних проблем людства» [480]. Тож давайте відгукнемося на запрошення до дискусії.

І. І. Кукурудза, доктор економічних наук,

професор, завідувач кафедри економіки

та міжнародних економічних відносин

Черкаського національного університету

імені Богдана Хмельницького

Перегляди: 1318