ПАМ’ЯТІ ВІДОМОГО КРАЄЗНАВЦЯ Й ФІЗКУЛЬТУРНИКА

Місцем народження достойника став освячений віками мікрорайон Черкас, відомий як Митниця. Сталася ця подія 3 лютого 1937 р., а зростав майбутній достойник разом із чотирма своїми братиками у простій робітничій родині. Дитяча пам’ять Василька назавжди вкарбувала залиті багрянцем воєнні роки, жахіття нацистської окупації, неймовірні випробування повоєнної доби. Невдовзі після визволення міста він став учнем міської школи №1, демонстрував добрі успіхи, поріднився із фізичною культурою та став одним із найсильніших спортсменів у своїй віковій групі.

То ж коли закінчив школу, не вагався ані хвилини у своєму професійному виборі й подався до провідного вишу України з цього фаху – Київського державного інституту фізичної культури. Навчаючись, постійно вдосконалював свою ігрову майстерність, виступаючи в складі молодіжних баскетбольних команд міста Києва.

Свою понад піввікову трудову діяльність розпочав викладачем Черкаського педагогічного інституту, згодом, упродовж десяти років, працював інструктором-методистом зі спорту заводу хімічних реактивів. Уже в той період Василь Борисович відчув владний поклик пера, і на сторінках обласної періодики опублікував десятки кореспонденцій. Не забував і про здолання нових спортивних вершин, ставав переможцем і призером багатьох змагань і зрештою здобув звання кандидата в майстри спорту з морського багатоборства.

Ініціативного й перспективного В. Страшевича було помічено у владних структурах і в 1970 р. запрошено на посаду заступника голови облспорткомітету, її Василь Борисович обіймав 11 років. А потім була не менш відповідальна робота на посадах голови облради ДСТ «Буревісник» (1981–1987 рр.), заступника голови облради ВДФСТ профспілок (1987–1988 рр.), завідувача відділу облпрофради (1988–1999 рр.). Уже перебуваючи в статусі пенсіонера, був призначений виконавчим директором Федерації футболу області, на цій посаді перебував до 2014 р. Його внесок у організацію фізкультурно-спортивного та профспілкового життя Черкаського краю важко переоцінити, бо він завжди знаходився в його організаторському епіцентрі.

Чи не найбільшим життєвим захопленням нашого іменитого земляка стало історичне краєзнавство. З-під його пера вийшли сотні розлогих матеріалів, присвячених історії рідного міста, його мікрорайонам, вулицям та пам’ятним місцям, буремним воєнним рокам, Дніпровській флотилії, шкільній alma mater, уславленим землякам, історії фізкультурного руху (тут він був монополістом)… У вражаючому творчому доробку В. Страшевича є й понад 30 великих і малих книг з історії рідного краю та близько 100 статей у фундаментальному виданні «Енциклопедія сучасної України». Побачило світ і його об’ємний збірник «Спорт на Черкащині: енциклопедичний довідник».

Василь Борисович був наділений справді багатогранним талантом творця. Він ще й осідлав Пегаса: з юних літ віршував, і встигли вийти друком три збірки його поезій.

В. Страшевич був вірним другом нашої книгозбірні. Він ніколи не забував дарувати нам свої твори, завдяки цьому у бібліотечних фондах є практично всі видання талановитого краєзнавця, й вони користуються великою популярністю серед читацького загалу. Василь Борисович був частим гостем нашої бібліотеки, виступав на зустрічах із презентацією своїх нових книг.

Його життя згасло в його активній фазі: невтомний трудівник пера закінчував свою чергову (як виявилося, останню) книгу, присвячену фізкультурним традиціям с. Благодатне (колишня Чапаєвка), що на Золотоніщині. Проте поставити останню крапку на цьому проєкті В. Страшевич так і не встиг…

Він пішов із життя, та навіть смерть невладна над пам’яттю. Ми не забудемо! Василь Страшевич заслужив право на незнищенність вічного спомину про нього!

Григорій Голиш, директор наукової бібліотеки ім. М. Максимовича, почесний краєзнавець України