ФОНДИ БІБЛІОТЕКИ ПОПОВНЮЮТЬСЯ ЗАВДЯКИ ЗВ’ЯЗКАМ ІЗ ВІДОМИМИ АВТОРАМИ

Попри сьогоденні проблеми у фінансуванні книгозабезпечення, фонди нашої книгозбірні все ж поповнюються завдяки постійним комунікаціям із відомими постатями наукової й літературної творчості. От і днями щедрий дар ми отримали від літератора, киянина Д. П. Пилипчука (на зв'язок із ним ми вийшли за сприяння нашої шанувальниці, заслуженої вчительки України Тетяни Бойко із м. Тетіїв).

Уже традиційно кілька слів про нашого мецената. Дмитро Пилипович Пилипчук – родом із Хмельниччини, відомий український письменник, поет, публіцист, перекладач (з польської, білоруської, російської мов), філолог, науковий та літературний редактор, лексикограф, бібліограф, член НСПУ (з 2010). Закінчив українське відділення філологічного факультету Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка (1972). Працював бібліотекарем ЦНБ АН УРСР (тепер Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського), у громадських організаціях, був редактором видавництв «Українська енциклопедія імені М. П. Бажана» і «Генеза», помічником народних депутатів України. Редагував поезію, наукову і навчальну літературу з питань права, економіки, філософії, історії, політології та інших галузей знань. Був науковим редактором кількох енциклопедичних видань, зокрема, «Енциклопедії українського козацтва». Упорядкував і/або редагував близько 30 видань творів поета Дмитра Павличка.

Д. Пилипчук видав низку поетичних збірок, став автором багатьох статей із проблем розвитку української мови і культури, а також документального ревю «То хто ж сьогодні при владі?». Як мегарецензію на академічний тлумачний «Словник української мови» у 20 томах опублікував книгу «Болять мені загублені слова…». Упорядкував і переклав два збірники п'єс для театру ляльок. Перекладав афоризми польських авторів, зокрема, Єжи Лєца, а також твори Васіля Бикова і Валентина Пікуля. Є лауреатом літературної премії «Світлослов».

Нашій книгозбірні Дмитро Пилипович подарував кілька своїх книг. Серед них – його збірочки поезій «Може, то лиш мені…», «Мої рубаї», «Sapienti sat» (октави-восьмивірші), «Епіграми та шаржі». У полі зору поета – гострі проблеми суспільного життя, моралі, літературної спільноти, національної ідентичності та індивідуального самовираження. Напрочуд актуальним виглядає публіцистичне видання «Про дозу дьогтю в бочці меду», в якому наводиться статистика українського друку на тлі сучасної гібридної війни. Із подарованого особливо виділяється своєю фундаментальністю (обсяг – 1072 с.!) підготовлений ним бібліографічний покажчик «Словники української мови». Це перший такий покажчик про паперові версії словників, укладений за принципом максимальної повноти і хронологічним охопленням від 1596 до 2018 р. Він не має в Європі обсягових аналогів, містить 9244 бібліографічні позиції та індекс мов видання (загалом – 57 мов поруч з українською). Поза всякими сумнівами: це справжній духовний подвиг упорядника, який ще чекає на своє адекватне суспільне пошанування!

На наше прохання Дмитро Пилипович побував у помешканні свого старшого літературного побратима, Героя Україна Дмитра Павличка. Відомий поет передав у дарунок нашій книгозбірні 8 своїх віршованих збірок. Зокрема, це його книги «Сонети», «З різних літ», «Поезії». На злобу непересічного сьогодення Д. Павличком видані збірки «Вірші з майдану» та «Омела». В останній він поетично увиразнює смертельну в умовах війни з Росією загрозу для України, що полягає в омелі «московизни» та заразі малоросійства. Класик новітньої української літератури подарував нам і дві свої книги, які щойно вийшли друком і поки відсутні навіть у фондах столичних університетських бібліотек. Це «Поеми й притчі» й «На грані життя». Вони несуть в собі енергетику видатної людини, відзначається оригінальністю і свіжістю.

Цінність подарованої нам літератури полягає ще й у тому, що усі книги мають автографи дарувальників. Відтак, кілька з них будуть вміщені в експозицію нашого музею історії книги (під рубрикою АВЛ – автографи відомих людей).

Григорій Голиш, директор наукової бібліотеки ім. М. Максимовича