Конституція Пилипа Орлика, яка випередила свій час

Високий рівень освіченості, здобутий у Віленському єзуїтському та Київському колегіумах, забезпечив Орлику швидке просування сходинками канцелярської кар’єри: 1698 р. він стає кафедральним писарем Київської митрополії, 1700 р. — писарем Генеральної військової канцелярії, 1706 р. — генеральним писарем. Пилип Орлик входив до найближчого оточення Івана Мазепи та належав до числа його («конфідентів»), виконуючи обов’язки особистого секретаря. Через руки Пилипа Орлика проходило таємне листування гетьмана з Карлом ХІІ, польським королем Станіславом Лещинським, польськими магнатами та російськими можновладцями. Після Полтавської поразки разом із Мазепою і Карлом ХІІ Орлик виїхав у Бендери. 

  У квітні 1710 р. був обраний гетьманом Війська Запорозького замість померлого Мазепи. Після елекції між новообраним гетьманом та старшиною було укладено політичну угоду, що окреслювала основні засади організації влади в козацькій державі — «Пакти й конституції прав і вольностей Війська Запорозького». У своєму прагненні звільнити Гетьманщину від російського панування Орлик спирався на підтримку Швеції, Туреччини та Кримського ханства. 1712 р. він звертається з відкритим маніфестом до європейських володарів, пишучи, що «козацька нація, що стогне під тиранським ярмом Москви, прагне лише того, щоб домогтися своєї волі». У 1714 р. залишає Бендери й перебирається до Швеції, але смерть його чільного союзника — Карла ХІІ в 1718 р. — змушує шукати сприяння інших держав. Останні роки свого життя Пилип Орлик наполегливо працював над витворенням широкої антиросійської коаліції, розраховуючи на підтримку Туреччини, а також прихильного до нього Станіслава Лещинського і французького двору. Точна дата смерті невідома. Найімовірніше, помер у Яссах в 1742 р.

Конституція Пилипа Орлика – це поширена назва пам'ятки політико-філософської та правової думки України ХVІІІ ст.

  5 квітня 1710 р. під Бендерами на козацькій раді гетьманом України було обрано Пилипа Орлика і затверджені “Пакти і Конституція прав і вольностей Запорозького війська” (латиною – “Pacta et Constitutiones legum libertatumque exercitus aporoviensis”). Повна назва – “Договір та Встановлення прав і вольностей Війська Запорозького та всього вільного народу Малоросійського між Ясновельможним гетьманом Пилипом Орликом та між Генеральною старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким, що за давнім звичаєм і за військовими правилами схвалені обома сторонами вільним голосуванням і скріплені найяснішим гетьманом урочистою присягою”. Перша європейська конституція в сучасному розумінні.

                                                                      Історичні факти, які корисно знати:

1. Проголосивши Україну незалежною республікою, Конституція Пилипа Орлика стала найвищим щаблем тогочасної політичної думки не тільки в Україні, а й взагалі у Європі, бо жодна з країн на той час не мала подібних документів.
2. Конституція значно обмежувала права гетьмана, передбачала створення представницького органу - Генеральної ради. У ній було закладено підвалини принципу поділу влади на виконавчу й судову гілки, впроваджувалася виборність посад. Такі особливості документа далекоглядно передбачали майбутні напрямки розвитку демократичних держав.
3. Військо Запорізьке – це не просто армія козаків. Це назва всього державного утворення, яке за міжнародним статусом та завданнями можна порівняти із лицарським орденом з похибкою на те що козаки мали значно більшу самобутність. Вони мали свою територію, фінансову систему, парламент, старшину, суд, закони та автономний статус.
4. Усе своє життя Пилип Орлик був справжнім борцем із корупцією — жорстко засуджував це явище та вважав його неприпустимим. 6 статей Конституції, написаної ним, присвячені саме боротьбі з корупцією.
5. Конституція Орлика, написана латиною, зберігається в Національному архіві Швеції. Документ староукраїнською зберігається в Москві.
6. Гетьман був дуже обізнаною людиною, окрім української мови, вільно володів польською, болгарською, арабською, шведською, німецькою, латинською та церковнослов’янською.
7. Пилип Орлик відмінно володів ораторським мистецтвом, мав талант до поезії, полюбляв літературу та філософію. Поетичний доробок Орлика теж по-справжньому вражає. Діяч залишив по собі такі книжки: «Прогностик щасливий», «Алкід Руський», «Гіппомен Сарматський» та безліч листів.
8. На честь Пилипа Орлика названо аеропорт у Франції (паризький аеропорт Орлі). За однією з версій така назва присвячена 300-річчю з моменту появи першої Конституції (першого нормативно-правового акту такого характеру у Європі).
9. За темпераментом Орлик був справжнім дипломатом. Він умів вправно вести переговори та світські бесіди. Окрім того, сучасники згадували його як людину врівноважену, спокійну та цілеспрямовану.

Пилип Орлик був людиною висококультурною, європейцем у повнім розумінні цього слова. Він належав до людей барокової доби, просякнутих глибокою релігійністю. Обставини життя примушували Пилипа Орлика до пошуку компромісів, що не завадило гетьману залишатися чесною і щирою, здатною до найбільших обмежень і самопосвяти людиною. Головною метою свого життя гетьман Пилип Орлик вбачав незалежність і єдність України, мир у державі.