Новорічні та Різдвяні свята (новорічна обрядовість)

Коли приходить зима, випадає перший сніг та наступають морози, ми неодмінно чекаємо та готуємося до Новорічних і Різдвяних свят: заздалегідь готуємо подарунки, продумуємо як і з ким будемо святкувати.

В Україні зимова календарна обрядовість розпочинається зі свята Введення до Храму Пресвятої Богородиці Діви Марії (в народі – Введення).

4 грудня - У цей день малюкам розповідають біблійну легенду про маленьку дівчинку Марію, що трирічною дитинкою була введена в найсвятіше місце Єрусалимського храму. Обрана Господом за чисте й побожне життя, вона стала Матір'ю Спасителя й опікункою всіх дітей – Богородицею.

День великомучениці Катерини

7 грудня – день великомучениці Катерини (в народі – Катерини). Дослідники християнських вірувань вважають, що в давнину це було свято Дівочої долі, але згодом церква пов'язала його зі святою Катериною («чиста душа» – так перекладається її ім'я з грецької). Наші пращури свято вірили, що при народженні людини Бог неодмінно посилає їй і долю – добру чи лиху. Напередодні цього свята колись парубки постили, щоб Бог послав їм добру жінку. У день свята дівчата ворожать і закликають долю.

Українські вечорниці

Це щось на зразок сучасних клубів, дискотек, мож­ливо, їхній «прототип». Там молодь знайомилася, зближувалася, а невдовзі й одружувалася. Причому якщо молодь сиділа до півночі, то це вечорниці, а якщо ж засиджувалися до третіх півнів – досвітки. Вечорниці тривають аж до початку Великого посту. Дівчата вибирали оселю для проведення вечорниць. Вдалим варіантом вважалася оселя вдови, «солдатки», або – це вже в крайньому випадку – бездітного подружжя.

День святого Андрія Первозванного

13 грудня – християни відзначають день пам'яті одного з дванадцяти апостолів, Андрія Первозванного (в народі – Андрія). Саме його Христос першим покликав в учні. Святий Андрій – покровитель української церкви. Незважаючи на те, що це християнський святий, обряди й традиції цього дня сягають дохристиянських часів. Наші предки цього дня вшановували Калиту, культ якого пов'язаний із Сонцем. Саме у цю пору дні стають найкоротшими.

Калита

Калита - це пшеничний прісний корж, великий як сито, з діркою посередині або збоку, за яку на червоному шнурку, стрічці чи поясі підвішували його до сволока чи до стелі на відстані людського зросту, так, щоб його можна було схопити зубами. Кусання калити завершувалося спільною вечерею дівчат і хлопців. На Андрія готували пісні страви (вареники з маком, сливами, ягодами, капустою, картоплею, млинці з медом, пам­пушки з часником, пиріжки з квасолею, пшоняну чи гречану кашу, смажену капусту, рибу, гриби, голубці, кисіль, узвар тощо). Продукти роздобували дівчата.

День святого Миколая

19 грудня – святого Миколая (в народі - Миколи). Це – веселе народне свято, яке називали братчини. Після церковної служби всі частування купувалися у складчину і братчини були свого роду обрядом примирення ворогів і прощення всіх образ. Ушанування Миколая коренями сягає ще язичницьких часів. Від Миколи починали готуватися до Різдва: робили колядницьку торбу, зірку, плели дідуха, солом'яних павуків, вивчали колядки, щовечора дозволялося збиратися на вечорниці.

Католицьке Різдво

Свято відзначається 25-го грудня в багатьох країнах світу. Не виключенням є і Україна. Головним символом свята є шопка (вертеп). ЇЇ встановлюють у кожному домі. Батьки показують фігурки дітям та оповідають історії. При цьому моляться. Ще одним незвичайним атрибутом є сіно на столі, яке кладуть під скатертину. Цим віряни показують те, що в їхньому домі народжується Ісус. Особливістю святкування є те, що згідно зі старим календарем, з цього дня ніч є коротшою.

Свят-вечір

6 січня – Святий вечір (в народі – Свят-вечір) або Багата кутя (вечір перед Різдвом Христовим). Одне з найбільш важливих родинних свят, один із найбільш магічних днів, коли кожна сім'я і словом, і ділом створювала у своїй оселі атмосферу затишку, багатства, щастя й миру. Її прикрашали витинанками, святковими рушниками, солом'яними різдвяними «павуками». За традицією, весь день перед Різдвом нічого не їдять – чекають на першу зірку, що сповіщає про народження Ісуса Христа. А як побачать її на небосхилі, родинами збираються на урочисту вечерю. На стіл подають 12 пісних страв: варений горох, смажену капусту, рибу, квасолю, вареники, картоплю, гриби, гречану кашу, голубці, коржі, головними стравами є кутя та узвар. У деяких регіонах України вже на Свят-вечір, в інших тільки з 7 січня, на Різдво Христове, після того, як у церкві скінчиться Богослужіння, починали колядувати, прославляючи Ісуса Христа. Колядники з колядницькою зіркою (Звіздою) ходили від оселі до оселі, співали колядки, бажали урожаю, багатства, усіляких гараздів. У відповідь господарі нагороджували колядників солодощами та грошима.

Дідух

Дідух – основна та найдавніша різдвяна прикраса українців. Зазвичай Дідуха робили із останнього снопа, зжатого на Спаса (19 серпня). Іноді для цього використовували перший сніп, зжатий на початку жнив – Зажинках. Сніп зберігали до зими, а перед Різдвом він перетворювався на Дідуха. Його ще називали Дідом, Колядою, Колядником – як видно з назви, він був головною дійовою особою всієї Коляди.
Різдвяний солом'яний павук – стародавній символ Всесвіту. Його підвішують попід стелю і будь-який подих вітру – наприклад, від дверей чи вікна – колише його та повертає, немовби живу істоту. У старі часи не наряджали ялинок, а як різдвяну прикрасу для хати використовували солом'яних павуків. Їх вважають не тільки прикрасою, але й оберегом для помешкання.

Колядницька зірка

Восьмикутна зірка – обов'язковий атрибут колядницької ватаги. Це старовинний символ новонародженого Сонця, а також символ Віфлеємської зірки, яка запалилася у Різдво Христа. «Звізду» робили з дерев'яної обичайки та тоненьких дощечок – шалівок. Декорували кольоровим папером та стрічками. В середині – образок «Народження Христа» і свічка.

Колядницька торба

Коляда – важливий ритуал, який складається із привітань, побажань для господарів та подяки колядникам. Тому тут важливі обидві складові – як гарні колядки та гарні голоси, так і вдячність від господарів, яку складають у торбу, щоб потім чесно розділити.

Різдво Христове

7 січня – Різдво Христове. З нього почалася нова ера і нове літочислення. Цього дня сталася велика для всього християнського світу подія – народження Ісуса Христа у Вифлеємі (Ісус у перекладі з єврейської означає «спасіння»). Різдво – одне з 12 найбільших християнських свят і люди йдуть до церкви на святкову службу. Після святкової літургії завершується Різдвяний піст і починається Коляда. Колядники заходять до кожної хати, а в церквах ставлять вертеп – виставу на євангельський сюжет, що розповідає про народження Ісуса Христа. Від цього дня і аж до Стрітення (15 лютого) вітають одне одного словами: «Христос народився!» – «Славімо його!».

Вертеп

Вертеп – різдвяний ляльковий театр. На думку дослідників, український вертеп народився в XVI-XVII столітті. Це був поширений по всій Україні звичай. Вертеп являє собою переносний двоповерховий будиночок, зроблений з тоненьких дощок і картону. На верхньому поверсі – невеличка балюстрада, за якою і відбувається театральне дійство: це Вифлеєм. На нижньому поверсі – трон царя Ірода. Найчастіше дійовими особами інтермедії стають жінка, чоловік, козак, шинкар, циган, священик і чорт, але можливі варіанти.

Щедрий вечір 

13 січня – Щедрий вечір (свято Меланки). Уособлює залишок дохристиянського звичаю, що за християнським календарем збігається з днем преподобної Меланії. Вечір перед старим Новим роком має й третю назву – Щедра Кутя. Бо ж, на відміну від постового Свят-вечора, його стіл дуже багатий – м'ясний. Головні на Щедрий вечір не забави, а щедрування – співані побажання щастя господарю та всій його родині! Новий рік зупинився на 14 січня (1 січня за старим календарем), а Щедрий вечір приходиться на 13 січня. Меланка вважалася жіночим святом, а Василь – чоловічим. Щедрівників, як і колядників, теж заведено обдаровувати солодощами та грошима.

Водіння кози

Водіння Кози – це старовинна містерія, присвячена культу плодючості. Козу здебільшого робили із дерев'яної палиці, один кінець якої розколювали – для ріг. Роги обмотували лепехою та прикрашали на власний смак. Дійство починалося з настанням темряви. Коли ватага приходила до господаря, хтось один біг під вікно і гукав: «Дядьку, пустіть козу до хати, бо змерзла!», а той мав тричі відмовити, перед тим як впустити.

Меланка

З гурту молоді вибирали хлопця – парубка, який найкраще вмів жартувати. Він переодягався і ставав «Меланкою»: в латаній спідниці, з помазаними сажею бровами, помальованим крейдою обличчям, червоними буряковими губами. Хлопці щедрували, кожен із ряджених показував свої здібності: щосили витанцьовував, аж поки дух забивало. Коли, нарешті, щедрівку скінчено, усі сідали до святкового столу.

Новий рік за старим стилем (свято Василя)

14 січня – святого Василія Великого, покровителя хліборобства (Новий рік за старим стилем). Головний обряд цього свята – засівання. Зерно є символом нового життя, тому, заходячи в хату, її обсипають зерном. Засівають хлопці, бо дівчатам цього робити не можна. Зранку чоловіки засівають власну оселю житом-пшеницею (символами родючості й добробуту), а потім біжать посівати до сусідів, вітаючи їх «із Новим роком, з Василем!». Господарі ж у свою чергу обдаровують посівальників пирогами, горіхами, цукерками й дрібними грошима. Зерно після посівальника збирають і віддають курям – «щоб добре неслися».

Голодна кутя

18 січня – Голодна кутя. Усі віруючі люди дотримуються суворого посту – нічого не їдять. Сідати вечеряти можна, коли зійде вечірня зоря. На стіл ставлять кутю, узвар і декілька пісних страв: смажену рибу, гречані млинці, вареники з капустою.

Водохреще

19 січня – Богоявлення. На згадку про хрещення Ісуса Христа в річці Йордан свято Богоявлення в народі називають Водохреще, або Йордан. Це одне з 12 найбільших християнських свят різдвяно-новорічного циклу. Коли Ісусу Христу виповнилося тридцять років, він прийняв хрещення від Івана Хрестителя на річці Йордан. Своїм водохрещенням у Йордані Спаситель започаткував Таїнство водохрещення - одне із семи головних церковних таїнств, через яке людина ніби наново народжується. Вважалося, що вода цього дня стає чарівною, нею умивалися дівчата, щоб бути вродливими, нею лікували хвороби і захищалися від нечистої сили.

Стрітення

15 лютого – Стрітення Господнє. Це одне з 12 найбільших християнських свят, яке завершує Різдвяний цикл. В народі додають – стрітення зими з весною. 15 лютого Ісус Христос у віці сорока днів від народження був принесений батьками до Єрусалимського храму, де відбулась дивовижна зустріч праведного старця Симеона з Немовлятком Ісусом Христом. За традицією, у церкві на Стрітення святять «стрітенську воду» і «громничну свічку», яку зберігають удома і запалюють під час грози, аби уберегтись від блискавок, від пожеж, від війни.  В цей день зима, кажуть, іде туди, де було літо, а літо – де була зима. Навесні Зима – стара баба, а влітку – молода дівчина (Літо). Ясна і тиха погода в цей день віщує добрий урожай поля і роїння бджіл. Вітер – погана ознака. Відлига – жди пізньої весни і бережи пашу та хліб, бо в поле виїдеш не скоро.