Електронні адреси бібліотеки: gmail biblioteka.cnu@gmail.comemail biblioteka.cnu@ukr.netemail 1 biblioteka@cdu.edu.ua      Соціальні мережі бібліотеки: instagram Instagramfacbook Facebooktelegram Telegram

Интернет-магазин nachodki.ru

Яків Аронович Костюковський

 

Зазвичай, коли йдеться про причетних до творення художнього кінофільму, згадують насамперед задіяних у ньому акторі і (рідше) режисера). Поза увагою залишаються ті кінематографісти, без яких узагалі не з’явилася на світ Божий будь-яка кінострічка, й такими є творці її сценарію. Дійсно, коли запитати будь-кого, хто ж такий Яків Костюківський, відповіді, як правило, не дочекаєшся. Зате створені цим сценаристом шалено популярні кінокомедії «Операція И та інші пригоди Шурика», «Кавказька полонянка» чи «Діамантова рука» переглянули всі без винятку й не один раз. Бо це ж класика світового кінематографа в комедійному жанрі! Отож варто згадати добрим словом того, хто подарував нам ці безсмертні фільми, тим паче, що торік виповнилося рівно 100 літ від дня народження відомого сценариста. І найголовніше: Яків Аронович є нашим земляком-золотонісцем…

Земний шлях відомого творця кіношедеврів розпочався в м. Золотоноша тоді ще Кременчуцької губернії 23 серпня 1921 р. Зростав Яків у заможній єврейській родині, його батько Арон Якович працював бухгалтером, в роки Першої світової був відзначений за хоробрість Георгіївським хрестом (рідкісний випадок, бо євреїв нагородами не балували). До речі, дідусь Якова по матері – Гіля Слєпаков володів у Золотоноші потужним млином.

У місті із золотавою назвою пройшли лише ранні дитячі роки нашого героя, адже в середині 1920-х років родина Костюківських перебралася до тоді столичного Харкова. Тут і відбувалося становлення майбутнього мистця. Уже в шкільні роки в Якова виразно проклюнувся талант творення літературного слова, а відтак тоді зявилися його перші творчі проби на сторінках стіннівок у вигляді епіграм та сатиричних віршів. Він залюбки відвідував літературну студію при міському будинку піонерів, якою керував знаменитий прозаїк Микола Трублаїні. Закінчивши школу на «відмінно», Яків вступив на літературний факультет знаного вишу – Московського інституту філософії, літератури та історії (ІФЛІ), де він навчався із майбутніми знаменитостями Олександром Солженіциним, Семеном Гудзенком і Давидом Самойловим (із двома останніми дружив). У роки навчання дебютував як автор у всесоюзному журналі «Огоньок», видрукувавши свого першого фейлетона.

З початком війни з гітлерівською Німеччиною працював у фронтовому відділі газети «Московський комсомолець», а після мобілізації обіймав посаду відповідального секретаря дивізійної газети «За Вітчизну!», пізніше – «Червоний воїн»; був нагороджений бойовими медалями. По війні продовжив журналістську діяльність і одночасно доволі плідно співпрацював із провідними сатиричними журналами «Перець» і «Крокодил».

Не оминула нашого земляка й спопеляюча хвиля сталінських повоєнних репресій. Зокрема, Яків Аронович зазнав переслідувань під час сумнозвісної кампанії проти «безрідних космополітів» (антиєврейського спрямування). Він втратив постійну роботу й від 1948 р. займався лише творчою діяльністю. Разом із відомим сатириком Емілем Кротким виступав із усним альманахом «Сміх – справа серйозна».

Перегодом Я. Костюківський вступив у творчий тандем із сатириком Владленом Бахновим і плодами цієї понад 10-річної співпраці стали десятки фейлетонів, сатиричних віршів, пєс, коротких сценаріїв, реприз для артистів естради і цирку (в тому числі й для знаменитого дуету за участю Тарапуньки і Штепселя). За помітні успіхи на літературній ниві наш земляк у 1952 р. був прийнятий до Спілки письменників СРСР.

Як кіносценарист, Яків Аронович дебютував комедійною стрічкою «Штрафний удар» (разом із Бахновим). Принагідно підкреслимо, що саме завдяки його рекомендації до участі у цьому фільмі режисер Веніамін Дорман запросив тоді ще маловідомого Володимира Висоцького.

Від початку 1960-х колишній золотонісець розпочав творчу співпрацю із Морісом Слободським, яка виявилася напрочуд плідною. Разом із ним він написав цикл фейлетонів, які й стали основою сценаріїв популярних кінокомедій. Відомий метр радянського кіно Іван Пир’єв порекомендував творчий дует Костюківський-Слобідський комедійному режисеру Леоніду Гайдаю й відтак і народився цей кінематографічний тріумвірат. Всього за лічені шість років з’явилися три їхні стрічки, які буквально зірвали кіноглядацький світ! Першою була випущена у 1965-му комедія під назвою «Операція И та інші пригода Шурика» й попри невтішні оцінки партійних чиновників (фільм віднесли до нижчої категорії) стрічка відразу підкорила серця мільйонів! Окрилена успіхом, творча трійця відразу ж зняла й «Кавказьку полонянку», одначе фільм не відразу втрапив на екрани (в образі товариша Саакова цензура вбачала, й не безпідставно, їдку критику партноменклатури). І лише після втручання самого Генсека Леоніда Брежнєва, якому стрічка дуже сподобалася, було запалено зелене світло для її прокату. Що ж стосується «Діамантової руки», яка вийшла в 1969 р., то це вже була справжня вершина творчості трьох легендарних митців (76, 7 млн глядачів тільки за перший рік прокату). А ідею створення цього фільму подав творчо невгамовний Я. Костюківський! Розмірковуючи над причинами популярності вказаних творів комедійної класики, наш земляк зазначав таке: «Ми не претендували на кінофестивалі, на елітарність і захоплення критиків. Працювали для тих, кого презирливо називають «рядовим глядачем».

Юрій Нікулін в ролі Семена Семеновича Горбункова

Одначе, як це часто буває, після цих феєричних досягнень творча спілка розпалася, й слід сказати, що в подальшому жоден із них уже не зміг досягти попередніх вершин. Щодо нашого земляка, то він підготував низку кіносценаріїв, проте зняті за ними фільми й віддалено не нагадували тріумфи минулого. Хто, наприклад, пригадає кінокомедії «Невиправний брехун», «Соло для слона з оркестром», чи навіть «Ні пуху, ні пера» (до речі, вона знімалася неподалік Золотоноші)?

Я. Костюківський став автором книги сатиричних віршів «Чоловіча розмова», збірника комедійних кіносценаріїв «Жити – хороше! А жити добре – ще краще!» (у співавторстві). Спробував він свої сили і як поет-пісняр та сценарист оперет. Словом, Усевишній наділив його справді багатогранним талантом!

Яків Аронович ніколи не забував про свої рідні пенати – «маленьку та хорошу» (за К. Думитрашком) свою Золотоношу. За 5 років до своєї смерті, в 2006 р. він завітав у місто свого раннього дитинства, і з сумом дізнався, що в батьківській хаті, де він уперше побачив світ, розташувався… осередок ритуальних послуг.

PIC 0005 min

Серце неперевершеного сатирика й відомого кінематографіста перестало битися на 90-ім році життя у квітні 2011 р. А його кінематографічна спадщина й донині дарує гарний настрій численним шанувальникам комедійного жанру. Не забуваються й витворені Я. Костюківським та озвучені улюбленими акторами фрази, що стали сентенціями: «Бити буду акуратно, але сильно», «Щоб ти жив лише на зарплату», «Треба, Федю, треба…» та ін. А одна із вулиць у Золотоноші віднедавна носить його імя...

Григорій Голиш, директор наукової
бібліотеки ім. М. Максимовича
Черкаського національного університету
ім. Б. Хмельницького, почесний краєзнавець України

Перегляди: 422

ScopusWOSSDESPLzbMATHWARSEBEIEASPBDJTeamIOPScienceJstoreOECDWileySTATISTAICUINCOSIUSIAZ

Наша адреса: 18031, м. Черкаси, вул. Університетська, 22

Телефон: (0472) 35-52-29, (0472) 37-30-92

Електронна пошта: biblioteka.cnu@gmail.com, biblioteka.cnu@ukr.net, biblioteka@cdu.edu.ua