Електронні адреси бібліотеки: gmail biblioteka.cnu@gmail.comemail biblioteka.cnu@ukr.netemail 1 biblioteka@cdu.edu.ua      Соціальні мережі бібліотеки: instagram Instagramfacbook Facebooktelegram Telegram

nachodki.ru интернет-магазин

Біолог Сергій Дерій у високості літ

Беззаперечною є істина: університетську історію творять її найголовніші суб’єкти – науково-педагогічні працівники. Їхня вирішальна роль особливо увиразнюється, коли вони виступають в іпостасі очільників вишівських підрозділів – деканів і директорів навчально-наукових інститутів. У цій славній когорті довгі роки перебував і доцент Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького, колишній декан природничого факультету Сергій Іванович Дерій. Цьогоріч цей непересічний представник династії біологів відзначає свій 70-річний ювілей…

Рідними пенати Сергія Дерія стала Біла Церква, а днем його приходу у цей світ стало 8 лютого 1952 р. Народжений майбутній іменитий біолог, мало чи не буквально, в тамтешньому дендропарку «Олександрія» (пологовий будинок примикав до цього знаменитого обєкту природи). До речі, саме в цьому парку працював біологом-дослідником його батько Іван Григорович (колишній фронтовик, нагороджений медаллю «За відвагу»). Його кількарічна праця з вивчення результатів акліматизації паркових рослин згодом завершилася успішним захистом дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук. А Сергієва мама Клавдія Миколаївна працювала озеленювачем.

На Білу Церкву припали лише дитячі роки Сергія, адже через 10 років після його народження родина Деріїв перебралася до Дніпропетровська: Івана Григоровича, як уже знаного й до того ж «захищеного» біолога, запросили на викладацьку роботу в університет. А їхній первісток продовжив навчання в міській школі №16. Як послідовні максималісти, батьки вимагали від сина винятково відмінних результатів навчання, одначе спочатку той не дуже радував їх своїми успіхами, а час від часу у його щоденнику навіть з’являлися «трійки». Зате хлопець виявив неабиякі спортивні здібності, став класним футболістом. Перспективний підліток був помічений у тренерських колах і його навіть запросили до складу юнацької збірної знаменитого «Південмашу». Батьки готові були дати відповідну згоду лише за умови, що Сергійко суттєво «підтягнеться» у навчанні. Виявивши неабияку наполегливість, хлопець невдовзі потрапив до числа кращих учнів, й при цьому особливо успішно опановував свої улюблені предмети: біологію, географію й хімію.

Закінчивши школу із «відмінними» та «добрими» оцінками, Сергій після деяких вагань у своєму професійному виборі таки вирішив продовжити батьківську справу і в 1969 р. вступив на природничий факультет Черкаського педагогічного інституту. Тоді ж його батько, доцент І. Г. Дерій очолив у цьому інституті кафедру ботаніки, а Клавдія Миколаївна також стала співробітницею вишу.

Сергій був серед кращих студентів-природничників, а ще продовжив активно займатися спортом, зокрема футболом і волейболом, входив до складу інститутських збірних. Принагідно зазначимо, що невдовзі студенткою все того ж природничого факультету стала й молодша Сергієва сестра Зоя, отож з’явилася ще одна репрезентантка династії біологів.

Інститут Сергій закінчив у 1974 р. із відзнакою й за порадою ректора, Героя Радянського Союзу Олександра Тканка обрав першим місцем своєї учительської праці далеку Львівську область. Через два роки, аби бути ближче до батьків, С. Дерій перебрався до села Вергуни на Черкащині, де став учителем місцевої середньої школи, а потім і заступником її директора. Уроки молодого біолога відразу полюбилися юним вергунівчанам, адже кожний із них став справжнім гімном природі, а також взірцем екологічного виховання. Разом зі своїм батьком та вихованцями Сергій Іванович заклав шкільний дендрарій із близько 100 видів рослин, а згодом у Вергунах клопотами невгамонних Деріїв забуяв і розкішний сільський парк. Досвід вергунівського біолога став предметом вивчення в Черкаському районі, а невдовзі його було нагороджено значком «Відмінник народної освіти».

Дерій 1 min

Утім учитель не обмежувався лишень навчально-виховною й організаторсько-методичною роботою. Попри неймовірну зайнятість освітянською буденщиною він активно займався дослідницькою роботою, готуючи до захисту кандидатську дисертацію. Вона була присвячена досить актуальній і водночас маловивченій темі впливу мутагенних факторів (зокрема радіації та хімічних речовин) на деякі інтродуковані (акліматизовані) деревні рослини. Його науковою керівницею стала відома російська селекціонерка, професорка Ірина Дрягіна, яка, до речі, в роки Другої світової була льотчицею нічної бомбардувальної авіації, а її мужність відзначена двома орденами. Сергій Іванович після виснажливого учительського дня з головою поринав у пошуково-експерементальну роботу, часом забувши про сон і спочинок. Необхідні для досліджень хімічні речовини (мутагенти) надав пошукачеві відомий генетик, член-кореспондент Академії наук СРСР, Герой соціалістичної праці Йосип Рапопорт (також фронтовик, лицар трьох бойових орденів; номінувався на Нобелівську премію).

Кількарічна дослідницька праця С. Дерія зрештою увінчалася отриманням диплома кандидата біологічних наук, і ця знакова в його житті подія сталася в 1982 р. А захист дисертації відбувся у спеціалізованій вченій раді найпрестижнішого в тогочасному Союзі вишу – Московського державного університету.

Утім уже в новому статусі Сергій Іванович продовжував свою педагогічну діяльність як заступник директора Вергунівської школи. Підкреслимо, що серед учительства району він був єдиним кандидатом наук, отримуючи за здобутий ступінь щомісячну «вагому» доплату в розмірі аж … 15 карбованців. І лише в 1985 році вергунівського педагога запросили на викладацьку роботу в Черкаський педагогічний спочатку як сумісника, а через рік – на постійній основі.

35-річний викладач відразу звернув на себе увагу своєю фаховістю, високим рівнем відповідальністю за результати роботи, вражаючою комунікативністю та організаторськими здібностями. Тож ні для кого не стало несподіванкою карколомне сходження С. І. Дерія щаблями вишівської кар’єри. Спочатку його призначили завідувачем кафедри ботаніки (замінив на цьому посту свого батька), а вже наступного, 1986 р. ректор Федір Боєчко запропонував Сергію Івановичу очолити факультет. Адже якраз тоді очільник підрозділу упродовж 40 років та його справжня легенда Олександр Дудник пішов на заслужений відпочинок, і в ранзі свого наступника побачив саме С. Дерія. Після певних вагань Сергій Іванович пристав на цю пропозицію, став третім деканом цього провідного факультету й звалив на свої плечі (як виявилося, на 18 років) важкий тягар відповідальності за якісну підготовку майбутніх біологів та примноження багатющих наукових традицій.

IMG 3305 min

За деканської каденції доцента С. Дерія природничий (згодом біологічний) факультет начебто отримав друге дихання. Помітно зросла навчально-матеріальна база, було обладнано сучасні навчальні та дослідницькі лабораторії, відкрито нову спеціальність «Екологія та охорона навколишнього середовища», започатковано проведення наукових форумів із екології, розпочато (з тяглістю до сьогодні) природоохоронну акцію «Першоцвіт» у Холодному Яру, оновлено експозицію зоологічного музею, капітально реконструйовано ботанічний сад тощо. Цікавий факт: саме в лоні очолюваного доцентом С. Дерієм факультету й було започатковано в університетську підготовку майбутніх психологів, а сам підрозділ упродовж 4 років (до виокремлення психології в самостійний факультет) іменувався біолого-психологічним.

Виснажлива організаторська праця без спочину, психо-емоційна напруга деканських буднів, стресові ситуації «лихих 90-х» спричинили серйозні ускладнення стану здоров’я Сергія Івановича. Тому в 2005 р. він залишив посаду декана й зосередився винятково на освітньо-науковій діяльності по кафедрі біології, екології та агротехнологій. Упродовж багатьох років доцент С. Дерій залишається авторитетним монополістом у навчанні майбутніх біологів генетиці та методиці викладання біології. Фанатично відданий справі, він уміє запалити у своїх вихованців іскру зацікавленості навчальними дисциплінами, є справжнім взірцем самоорганізованості та вражає фаховою ерудицією. А ще студенти відзначають доконечну щирість свого наставника, уміння почути кожного, постійну готовність до відвертого діалогу, послідовне сповідування ним ідей педагогіки співробітництва. І таке педагогічне кредо супроводжує Сергія Івановича все його освітянське життя, котре незабаром сягне піввіку.

Учитель щасливий успіхами своїх учнів, а таких у С. І. Дерія безліч. Назвемо бодай декілька його вихованців, котрими є всі підстави пишатися. Естафету очільника біологічного факультету він передав одному зі своїх найталановитіших учнів – доценту й відомому орнітологу Максиму Гаврилюку, який і зараз обіймає посаду директора ННІ природничих і аграрних наук. А кафедру, на якій працює ювіляр, очолює ще один вихованець С. Дерія – знаний дендролог, доцент Олександр Спрягайло. Відомим біологом, доктором медичних наук став Руслан Саламатін, який нині працює у Варшавському медичному університеті. Якщо ж вдатися до узагальнюючої статистики, то лише в Черкаському національному працює понад 30 колишніх учнів С. І. Дерія з науковим ступенем і вченим званням (в т. ч. безпосередньо в ННІ природничих і аграрних наук – 22), а в інших вишах і академічних установах України таких набереться щонайменше 40!

Щодо наукової діяльності доцента-ювіляра, то тут відстежуються очевидні метаморфози в її перебігу. Дещо відступивши від теоретичних напрацювань у руслі дисертаційної теми, Сергій Іванович потужно реалізував себе в царині методики викладання біології. Зокрема, він став творцем одного із найперших в Україні підручника з екології для учнів загальноосвітніх шкіл з поглибленим вивченням цього предмета. Ще в 1996 р. побачила світ навчальна книга для школярів «Основи екології тварин». Шість видань витримав і підготовлений ним у співавторстві з іншими вченими посібник «Біологія» (довідник і тестові завдання), адресований абітурієнтам вишів. А ще доволі популярним у середовищі тих, хто навчається й навчає залишається укладений С. І. Дерієм збірник задач із генетики. Поряд із зазначеним, він став організатором всеукраїнського проєкту «Молекулярна біологія в школі». З огляду на вагомі заслуги перед шкільною освітою Сергій Іванович у числі небагатьох вишівських викладачів краю отримав звання «Учитель-методист».

Якщо ж говорити про загальний науково-методичний доробок доцента С. Дерія, то він становить близько 100 публікацій, в тому числі й 12 окремих видань (поряд із посібниками – й колективна монографія). Результатами своїх досліджень С. І. Дерій ділився на щонайменше 50 наукових конференціях різних рівнів (в тім числі й міжнародного). Частина із цих форумів були зініційовані деканом і проходили на базі природничого факультету університету. Довгі роки Сергій Іванович входив до складу редколегії наукового журналу «Вісник Черкаського університету» (серія «Біологічні науки»). Він є чільним членом Українського ботанічного товариства, Українського товариства біохіміків, фізіологів та біофізиків та Товариства генетиків і селекціонерів ім. М. Вавілова, а також обраний головою наукової ради Черкаського відділення Всеукраїнської екологічної ліги.

Доцент С. Дерій користується великим авторитетом серед освітянської спільноти краю. Уже багато років поспіль його запрошують до участі в журі конкурсу «Учитель року», а також всеукраїнських студентських та учнівських олімпіад і турнірів із біології й екології.

Сумлінна праця ювіляра поряд зі значком «Відмінник народної освіти» відзначена кількома почесними грамотами МОН України, Черкаської облдержадміністрації та університету. Свого часу він двічі номінувався й на присвоєння почесного звання «Заслужений працівник освіти України», одначе з різних причин (звісно, не залежних від претендента) це не стало довершеним фактом.

Життєву снагу Сергій Іванович черпає з активного й здорового способу життя. Велике задоволення отримує від догляду за власним садом, а ще любить у часи дозвілля посидіти з вудкою на березі річки чи ставу. Не полишає освітянський ветеран і занять фізичною культурою й спортом: кожний його ранок розпочинається з активної руханки, а ще він аж до 63 років виступав за ветеранську команду «Шанс» (м. Черкаси) із волейболу. І хоча вже «літа на зиму повернули», ювіляр сповнений життєвими планами й задумами.

deriy

Ще одним потужним крилом життєвого лету ювіляра є його дружна родина. Вірною життєвою соратницею й сімейною берегинею ось уже упродовж кількох десятиліть є його дружина Надія Олександрівна, яка здобула як педагогічну, так і психологічну освіту й викладала на психологічному факультеті університету. Старший син Іван хоча й став дипломованим психологом, одначе віддав перевагу праці апаратником на підприємстві «Азот». Щодо молодшого, Сергія, то він зреалізував мрію батьківської юності і здобув фах хірурга. Нині він є інтерном 2-го року і працює хірургом інтервенційної кардіології в Черкаській міській лікарні №3.

Колектив наукової бібліотеки ім. М. Максимовича щиросердно вітає шановного Сергія Івановича із першим 70-річчям від дня народження. Нехай все здійснюється, що ним задумалося й здоровиться довгі й благії літа!

Григорій Голиш, директор наукової бібліотеки

ім. М. Максимовича, доцент

Перегляди: 346

ScopusWOSSDESPLzbMATHWARSEBEIEASPBDJTeamIOPScienceJstoreOECDWileySTATISTAICUINCOSIUSIAZ

Наша адреса: 18031, м. Черкаси, вул. Університетська, 22

Телефон: (0472) 35-52-29, (0472) 37-30-92

Електронна пошта: biblioteka.cnu@gmail.com, biblioteka.cnu@ukr.net, biblioteka@cdu.edu.ua