Бесплатные шаблоны Joomla

НАРОД ГЕРОЇВ – НЕЗДОЛАННИЙ

1березаnt

Повний лицар високого ордену народився під завісу лютого 1922 р. у наддніпрянському селі Чапаєвка (нині Благодатне) на Золотоніщині. Зростав у простій селянській родині, був одним із найкращих учнів місцевої десятирічки. Виявив неабиякі математичні здібності, неодноразово перемагав на районних та обласних олімпіадах, ставав призером шахових турнірів. Отримавши відмінний атестат, він у передгрозовому 1940 став курсантом Харківського військового авіаційного училища штурманів. Після віроломного нападу нацистської Німеччини на СРСР училище було евакуйовано на Схід, а невдовзі Григорій подав рапорт щодо направлення його на фронт. Зрештою його прохання вдовольнили, одначе своє перше бойове хрещення восени 1942 р. наш земляк прийняв не в небі, а в окопах під Сталінградом. А коли вороже угрупування на Волзі було ущент розгромлено, надійшов наказ про повернення всіх авіаторів із наземних частин на літаки. Григорія направили в Першу гвардійську штурмову авіадивізію й відтак йому довелося переучуватися, оволодіваючи вогневою частиною «літаючого танка» ІЛ-2.

Старшина Г. Береза став повітряним стрільцем, котрий мав забезпечувати оборону штурмовика від ворожих винищувачів у задній напівсфері задля успішної атаки льотчиком наземних сил ворога. ІЛи здійснювали штурмування на гранично малих висотах, у зоні прицільних зенітно-кулеметних обстрілів, тому кожний бойовий виліт справедливо вважався подвигом його екіпажу, бо він щоразу кидав виклик смерті.

Перший бойовий виліт Г. Берези відбувся в березні 1943 р., а всього в його активі їх було понад 120! Він громив ворога в небі Донбасу, Криму, Білорусії, а влітку 1944 р. потрапив до складу Прибалтійського фронту. 27 серпня 1944 р. старшина вогнем свого кулемета збив ворожого винищувача, а в листопаді засяяв на його грудях орден Слави 3-го ступеня. Під час Східнопруської наступальної операції у січні 1945 р. Григорій зумів знешкодити зенітну батарею гітлерівців. За проведення чергових 24 успішних бойових вильотів мужнього повітряного стрільця було нагороджено орденом Слави 2-го ступеня.
Близькість жаданої перемоги потроювала бойову енергію Григорія і він часом робив мало чи не щоденні бойові вильти разом зі своїм побратимом льотчиком Юхимом Ісаєвим. За бойові заслуги старшину Г. Березу було представлено до нагородження орденом Слави 1-го ст. У поданні до високої нагороди командир полку майор М. Смильський писав: «Г. Береза завжди допомагав пілоту в знаходженні цілі й хоробро бився з ворожими літаками. Із свого кулемета він особисто знищив 6 автомашин і вбив 30 гітлерівців».
7 квітня 1945 р., на другий день штурму Кенігсберга, екіпаж Ю. Ісаєва і Г. Берези атакував Фрідланський бастіон ворожої лінії оборони. Однак під час чергового заходу на ціль у їхній літак влучив ворожий зенітний снаряд і славні соколи загинули. Григорію йшов тоді 24 рік… Останків героїв тоді не було виявлено. А вже 19 квітня 1945 р. вийшов Указ Президії Верховної ради СРСР про нагородження старшини Г. Берези орденом Слави 1-го ст.
Довгий час про подвиги нашого земляка та про його нагороди в нашому краї нічого не знали. І лишень на початку 1974 р. юні пошуківці Чапаєвської школи, якими тоді керував автор цих рядків, завдяки вивченню архівних документів зуміли повернути це ім’я до мартирологу Пам’яті й скрижалей слави.

А в 1988 р. стало відомо, що в Калінінграді (колишньому Кенігсберзі) виявлено залишки літака та останки двох крилатих воїнів і, як виявилося, це був екіпаж Ю. Ісаєва й Г. Берези. Із Чапаєвки до Калінінграда поїхала делегація за участю автора, сестри Г. Берези та його двох племінників. Ми забрали останки нашого земляка й превезли їх до Чапаєвки, де 7 травня 1989 р. відбулося урочисте поховання героя (через 44 роки після його героїчної загибелі). А перегодом на могилі славного сокола було відкрито добротний мармуровий пам’ятник, споруджений відомими київськими мистцями із білого мармуру на пожертви місцевої громади.

Час не владний над святою пам’яттю. Ім’я Григорія Берези увічнено в назві однієї з центральних вулиць його рідного села. Ще від 1975 р. у Благодатному проводиться щорічний волейбольний турнір пам’яті на Кубок героя. У експозиції шкільного музею «Пам’ять» можна побачити реліквії, привезені з місця загибелі героя: бронежилет, його кулемет УБТ, гвардійський значок. А 20 липня 2000 р. своєю постановою Кабінет Міністрів України присвоїв ім’я Г. Берези Чапаєвській (нині Благодатівській) ЗОШ І – ІІІ ст.
Народ, який породив таких славних героїв, як Григорій Береза і десятки тисяч йому подібних – нездоланний. І нинішня війна, в якій вирішується доля України, за лічені дні вже підняла дев’ятий вал героїзму й самопожертви в ім’я захисту Батьківщини. Перемогу над знавіснілим ворогом наближають внуки й правнуки фронтовиків Другої світової, серед них і вправні звитяжці полум’яного неба…