Шаблоны Joomla 3 тут

До уваги співробітників

Умови призначення пільгової пенсії та виплати грошової допомоги при виході на пенсію педагогам

Відповідно до статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Пунктом е) статті 55 цього закону (після внесення до нього змін законами № 213-VIII від 02.03.2015 та № 911-VIII від 24.12.2015) установлено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за Переліком, що затверджується у порядку, який – визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 не менше 25 років.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров’я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 4.11.1993 № 909.

До досягнення віку 55 років пенсія за вислугу років може бути призначена при дотриманні певних умов щодо стажу роботи на визначених Переліком посадах та віку працівників освіти, що передбачені цим пунктом.

Отже, до досягнення віку 55 років право на пенсію за вислугу років мають працівники 1971 року народження і старші після досягнення ними відповідного віку, зокрема ті,

які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року, мають право на таку пенсію після досягнення 50 років;
які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року – 50 років 6 місяців;
які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року – 51 року;
які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року – 51 року 6 місяців;
які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року – 52 років;
які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року – 52 років 6 місяців;
які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року – 53 років;
які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року – 53 років 6 місяців;
які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року – 54 років;
які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року – 54 років 6 місяців;
які народилися з 1 січня 1971 року – 55 років.

Для отримання педагогічним працівником права на зазначену пенсію у період до кінця 2017 року, окрім вище встановленого віку, обов’язковою умовою є також наявність необхідного спеціального стажу, який аж до 31 березня 2018 року має становити не менше 26 років 6 місяців.

Щодо права педагогічних працівників, які виходять на пенсію за вислугу років, на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, то відповідно до пункту 71 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» така виплата провадиться за умови виходу педагогічних працівників на пенсію за віком.

Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11. 2011 № 1191.

Відповідно до пункту 5 даного Порядку грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту е) статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків – 35 років, для жінок – 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту е) статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров’я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4.11.1993 № 909.

Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати (пункт 7 Порядку).

Чи можна перервати декретну відпустку? – консультує юридичний відділ ЦК Профспілки

ЦК Профспілки працівників освіти і науки України консультує щодо можливості переривання соціальної відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про відпустки» та ст. 179 КЗпП України на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана соціальна відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами тривалістю 126 (140) календарних днів: до пологів – 70 календарних днів; після пологів – 56 календарних днів (70 календарних днів – у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів), починаючи з дня пологів.

До відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами за заявою жінки приєднується щорічна відпустка незалежно від тривалості її роботи в поточному робочому році.

Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV встановлено право застрахованих осіб на матеріальне забезпечення за соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, зокрема, на допомогу по вагітності та пологах.

При цьому, Законом № 1105 не передбачені підстави для відмови в наданні допомоги по вагітності та пологах.

Відповідно до статті 25 Закону № 1105 допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати за період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами.

Підставою для призначення допомоги по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом – копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи (ст. 31 Закону № 1105).

Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі визначено Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13.11. 2001 № 455 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.12.2001 за № 1005/6196).

Згідно із п.п. 6.1. п. 6 Інструкції № 455 листок непрацездатності у зв’язку з вагітністю і пологами видається за місцем спостереження за вагітною з 30 тижнів вагітності воднораз на 126 календарних днів (70 календарних днів до передбачуваного дня пологів і 56 – після).

Із дня, зазначеного у листку непрацездатності, виданого у зв’язку з вагітністю та пологами, застрахована особа знаходиться у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, і саме з цього дня у застрахованої особи виникає право на одержання допомоги по вагітності та пологах.

Оскільки перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами є правом, а не обов’язком, то жінка має право продовжувати працювати ще деякий час після надання відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, а також перервати відпустку та приступити до роботи раніше дати, вказаної у листку непрацездатності.

Така правова позиція підтверджується також висновками, викладеними в листах Мінсоцполітики від 17.09.2015 № 529/18/99-15, від 23.05.200 № 273/020/99-08 , ФССзТВП від 09.11.2011 № 3361-07.

Разом з тим, якщо жінка за власним бажанням продовжує працювати, незважаючи на виданий листок непрацездатності по вагітності та пологах, або завчасно приступає до роботи їй за рахунок коштів фонду соцстраху будуть профінансовані лише дні фактичної декретної відпустки, а за період, коли вона працювала, буде виплачено заробітну плату. Чинним законодавством не передбачено одночасної виплати заробітної плати і допомоги по вагітності та пологах.

Привертаємо увагу, що згідно з п. 165.1.1 Податкового кодексу України сума допомоги по вагітності та пологах, на відміну від суми заробітної плати, не включається до бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Роз’яснюємо також, що згідно з ч. 8 ст. 79 КЗпП України, ч. 3 ст. 12 Закону України «Про відпустки» передбачено можливість відкликання роботодавцем працівника лише з щорічної відпустки у виняткових випадках, визначених законом.

Отже, чинним законодавством не передбачено відкликання працівника з відпустки по вагітності та пологах.

Фактичний розмір прожиткового мінімуму у цінах травня 2017 року

Відповідно до статті 5 Закону України «Про прожитковий мінімум» Міністерство соціальної політики України повідомляє, що фактичний розмір прожиткового мінімуму у цінах травня 2017 року у розрахунку на місяць на одну особу становив 2 930 грн (з урахуванням суми податку на доходи фізичних осіб – 3 359 грн).

Цей показник для дітей віком до 6 років становить 2 809 грн, для дітей віком від 6 до 18 років – 3 410 грн, для працездатних осіб – 3027 грн (з урахуванням суми податку на доходи фізичних осіб – 3 761 грн), для осіб, які втратили працездатність, – 2 493 гривні.

Таким чином, офіційна величина прожиткового мінімуму в середньому на одну особу, встановлена на травень 2017 року статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», занижена порівняно з фактичним розміром прожиткового мінімуму на одну особу на 1306 грн або на 80,42%, а для працездатної особи на 2077 грн або 123,34%.

Відповідальність роботодавця за ненадання щорічної відпустки

Порядок і умови надання щорічних відпусток регулюються статтю 79 Кодексу законів про працю України і статтею 10 Закону України «Про відпустки».

Згідно з нормами цих законодавчих актів надання відпустки є обов’язком роботодавця, а також забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом 2-х років поспіль.

Законодавством не передбачено строку давності, після якого втрачається працівником право на щорічні відпустки, та немає заборони надавати щорічні відпустки в разі їх невикористання.

Якщо працівник через певні причини не скористався своїм правом на таку відпустку за попередні роки, то він має право їх використати.

Ненадання працівнику щорічних відпусток є порушенням законодавства про працю, за що передбачена фінансова відповідальність згідно з абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України – у розмірі мінімальної заробітної плати (3200 грн).

Штрафи накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю (Держпраці), та виконуються органами державної виконавчої служби.