Брати Розумовські: два легендарних життя

область), якому в майбутньому судилося стати впливовою особою в Російській імперії. Олексій разом із молодшим братом Кирилом відіграли історичну роль не тільки в історії України, але й міцно і впевнено тримали кермо правління у Російській імперії. Родина Розумовських перетворилася на одну із найвпливовіших у тогочасній Російській імперії.

                                                   Олексій Розум – майбутній граф Олексій Розумовський
     Випадковий збіг обставин, що відкрив двері в нове життя Олексію Розуму, трапився після чергового бешкету батька-пияка. Він відчайдушно гнався в хмільному мареві за своїм безтолковим, як тоді йому здавалось, сином. Олексій з переляку побіг в сусіднє село Лемеш, заскочив до дяка, а той залишив юнака в своєму будинку. Мати дуже бідкалася, що в неї така нещасна доля, не уявляючи тоді, що в майбутньому стане свекрухою самої її величності імператриці. Батько ще трохи попиячив, та й вмер від горілки, залишивши матір одну з дітьми.
    Олексій почав служити при храмі, співаючи на криласі, він вражав своїм небесним голосом. Юнак, крім гарної зовнішності отримав від Бога дар, унікальний оксамитовий голос. В одних джерелах мова йде про неймовірний тенор, а в інших, про могутній бас. Яким би не називали це виконання, в ті часи, йому не було рівних.
Цей ангельський спів зачарував російського придворного, полковника Федора Вишневського, коли той заїхав в село на Різдвяну службу. Трапилось це в 1731 році, видатний вояка та освічений придворний відзначив, що хлопець з голосом янгола – справжня прикраса сільської церкви.
    Так 22-річним юнаком О. Розумовський потрапив до придворного хору у Петербурзі. У столиці на Олексія чекала приємна несподіванка. Тут він зустрів багато земляків. У першій половині ХVІІІ ст. при імператорському дворі була мода на все етнографічне українське, починаючи з українських пісень та музики і закінчуючи українськими стравами. Дворянство вищого рангу користувалося послугами українських бандуристів, бандурщиць, «малоросиянок-воспевальниц»; придворні ж співаки при царському дворі набирались виключно з «черкассов» (українців). До речі, тоді майже всі вищі церковні посади в столиці обіймали саме вихідці з України.
    Хлопець виявився не тільки талановитим співаком, а ще й геніальним психологом. Ген кмітливості йому таки перепав від когось. Такий собі рідкісний самородок, симбіоз таланту, розуму та вроди. Красень дуже швидко завоював прихильність цесарівни Єлизавети. Олексій добре знав про містичну дію своїх чар. Дурманив світських красунь і його оксамитовий голос, що лунав на обідні в Палацовій церкві. Невдовзі, він був офіційно зарахований в придворні бандуристи. Зачарував цесарівну Єлизавету файно, “найніжнішим коханням свого життя” називала вона чорноокого красеня.

                   Олексій Розумовський – сірий кардинал Російської імперії XVIII сторіччя
    Ким був насправді Олексій Розумовський, особистим імператором її величності, підкилимним інтриганом чи геніальним правителем? Щасливчиком долі? Яничаром? Просто талановитим, хитрим і прагматичним сином козака, чия кров у нащадках відплатила імперії? Пропонуємо інформацію для роздумів. 
Після коронування Єлизавети, котра займає імператорський трон, Олексій отримує нові титули. В день коронації, він стає обер-єгермейстером, російським графом і кавалером ордена Св. Андрія Первозванного. Отримує звання генерал-фельдмаршала, а також маєтки в Росії й Україні.
    Друзі радять графу Розумовському укласти шлюб з Єлизаветою. Олексій намовляє патріарха і той переконує Єлизавету взяти шлюб з графом. Розумовський з Єлизаветою таємно вінчаються та укладають морганатичний шлюб – тобто такий, що не передбачає однією зі сторін права наслідування престолу. Після коронації та законного шлюбу, Розумовський був обсипаний всілякою милістю, але користувався нею нечасто, більше, для блага України. Для коханого чоловіка Єлизавета закладає підмурки Маріїнського палацу й Андріївської церкви, де начебто планує взяти офіційний шлюб зі своїм фаворитом і де мріє проводити з ним щасливі хвилини життя.

          Імператор без жезлу – геніальний правитель  з української мудрістю

Вплив Графа Розумовського на імператрицю був настільки сильний, що невдовзі Україна почала отримувати великі привілеї. Олекса Розумовський де-факто керує Російською імперією. Саме Олексій запросив Єлизавету Петрівну відвідати Україну. За участі Олексія Розумовського:
• імператриця Єлизавета відвідала 1744 року Україну, де козацька старшина переконала її відновити гетьманство.
• 1745 року відновлено Київську митрополію;
• у 1747-му проголошено царську грамоту про обрання гетьманом його брата – Кирила Розумовського, з облаштуванням у місті Батурині резиденції гетьмана;
• імператриця Єлизавета видала указ, за яким розміщувати військові частини в Україні, а також заїждже російське чиновництво мала виключно місцева старшинська влада;
• російським поміщикам, які мали маєтки в Україні, категорично заборонялося покріпачувати місцеве населення;
• офіцерам російських гарнізонів наказувалося не чинити насилля і наруги щодо мешканців українських міст і сіл та козацької адміністрації всіх рівнів;
• скасовувалася заборона Генеральної військової канцелярії (1739) вільного переходу селян (посполитих) із місця на місце в межах кордонів Гетьманщини.
     Олексій Розумовчський вирішує всі політичні питання, багато із них – на користь України. Тепер він допомагає не тільки численним родичам, але й іншим впливовим українцям та українському козацтву. Відіграє велику роль не тільки в історії України, але й в історії Російської імперії.

   Згодом, Граф Розумовський, втомившись від державного життя імперії, йде на покій та усамітнюється у своєму палаці. До нього за мудрими порадами часто приїжджають впливові вельможі. Відвідує Розумовського й сама Катерині II, вона навіть писала про нього в своїх згадуваннях, про що є історичні свідчення.
 Володіючи величезною, практично необмеженою владою, Розумовський залишався скромною, набожною людиною. Був Розумовський і турботливим сином, не забував численну українську рідню, та й взагалі рідну Україну. Олексій Розумовський перетворився на справжнього “сірого кардинала” імперії. Таємна канцелярія (тогочасна російська спецслужба) вважала Розумовського “хитрим малоросіянином”. Він напряму не втручався в політику, на перше око видавався простодушною людиною, але насправді активно впливав на неї і прибрав до рук усі ниточки управління царським двором.  В останні місяці свого життя колишній Олексій Розумовський вже не вставав із ліжка. Він помер у своєму Анічковому палаці 17 червня 1771 року. Похований у Благовіщенській церкві Олександри-Невської лаври в Петербурзі, разом із дружиною брата, Катериною Іванівною, і над їхніми могилами граф Кирило Григорович спорудив чудовий мармуровий пам’ятник у подобі тріумфальних воріт. 

                                                     Кирило Розумовський: історія української геніальності

   Народився майбутній гетьман на Чернігівщині, у селі Лемеші 18 березня 1728 року, у козацькій родині Григорія та Наталії Розумів. Кирило був наймолодшим у родині, адже мав ще двох братів і трьох сестер.
   Кирила вельможний брат Олексій забрав в Петербург неписемним і малограмотним в віці 15-ти років. Він вирішив, що отримувати освіту самому, вже пізно, а брату треба допомогти. Олексій Розумовський відправив брата навчатися до Європи.
Навчався той у кращих світових університетах, також брав приватні заняття з історії, астрономії та права у відомих професорів тих часів. З-поміж інших німецьких педагогів, слід назвати правника та історика, члена Петербурзької Академії наук, професора Фрідріха Ґенріха Штрубе де Пірмонта. Юний Кирило мешкав у будинку знаменитого вченого Леонарда Ейлера, який навчав його математики та механіки. Крім того, талановитий юнак поглиблено вивчав французьку мову, актуальну в ті часи при дворі Фрідріха II Великого.
   Ще з молодих років, Кирило вмів блискуче себе подати в суспільстві. Коли король Пруссії дізнався про перебування Розумовського молодшого в столиці, він запросив юного вельможу на аудієнцію та подарував золоту в діамантах табакерку із королівським вензелем і портретом. Юний Кирило відрізнявся ясним розумом, витонченими манерами та аристократичною зовнішністю. Можна навіть сміливо сказати, що Кирило Розумовський красою, розумом та інтелектом перевершив свого впливового брата. Блискуча освіта, ерудованість, аристократичність та вроджена краса гармонійно поєднувались в одній людині. Це все, заслуга старшого брата. Олексій не втомлювався повторювати брату, що освіти забагато не буває. Тому, ніхто у вищому світі не здивувався, коли молоду амбіційну людину підвищили в дійсні камерґери та зробили кавалером Ґолштинського ордена Святої Анни. Згодом 18-річний брат фаворита, молодий граф Кирило Розумовський посів неочікувану для наукового світу посаду – юнак став президентом Санкт-Петербурзької Академії наук і мистецтв. Насправді ж Академією за Кирила Розумовського спочатку керував досвідчений управлінець, його мудрий вчитель і вірний наставник Григорій Миколайович Теплов.
   Граф Розумовський починає просувати молодшого брата Кирила кар’єрними сходам з космічною швидкістю. Назначає його гетьманом України (обирали Кирила Розумовського в тодішній гетьманській столиці Глухові заочно – він в цей час був у Петербурзі. Він приїхав вже як гетьман до Глухова аж через рік – у 1751 році).Кирило не дуже хоче вступати в гетьманство, але авторитет брата робить свою справу. Він витрачає два місяці, щоб об’їхати всі міста України і ознайомитись з державними справами. Гетьманську столицю із Глухова, він переносить до міста Батурин. Непогано справляється зі своїми владними обов’язками, але, звиклий до столичного життя, нудьгує і їде до Петербургу.
   Після повернення з-за кордону 1745 року одержав чин дійсного камергера. Маючи гарну зовнішність, чудову освіту та приємні манери, швидко завойовує високий авторитет у імператорському дворі. У 1746 році одружився з родичкою імператриці Єлизавети I, Катериною Наришкіною.
   Після дуже вдалого одруження, він має великі кошти і починає будувати палаци, облаштовувати парки і сади. Приїхавши в Україну, Кирило розпочинає реставрацію міста Батурин. Там він облаштовує свою резиденцію і будує ошатний палацовий комплекс. Для будівництва запрошує знаменитого шотландського архітектора Чарльза Камерона.
   І до сьогодні палац Розумовського є перлиною Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця». Обрамлений розкішною парковою зоною, прикрашений барельєфними колонами, він велично здіймається над зеленим ансамблем алей та екзотичних дерев. Вражає “Антична” зала, зачаровують красою старинні канделябри, мармуровий камін та античний годинник-трійця. Палацова каплиця не має рівних по красі, унікальний вівтар з чудотворними іконами в різьблених кіотах викликає в душі хвилю благоговіння.                                    

Кирило Розумовський дуже хотів допомогти своїй Батьківщині і це йому вдалося. Завдяки його авторитетному впливу, Україна стала політично і економічно віддалятися від Російської імперії. Він почав відроджувати судову систему країни. До того ж, гетьман отримав контроль над землями Запорізької Січі – великою родючою територією, на яку давно мітили найвищі кола російської аристократії.
                       Реформи Кирила Розумовського
Кирило Розумовський намагався модернізувати Гетьманщину, створити більш ефективний державний апарат, який би відповідав вимогам часу, домагався від уряду повернення Україні її прав.
1. Заходи з відновлення самостійних дій державно-адміністративних органів України. Українські справи було передано з відання сенату до колегії закордонних справ. У жовтні 1751 року внаслідок його постійних і настійних прохань Україна була виведена з відомства Сенату й передана Колегії іноземних справ, як було раніше, передано під управління гетьмана і Запорізьку Січ, яка від 1686 року підпорядковувалась царському уряду, та Київ, який був до того у відомстві російській воєвод. З України було виведено царські війська, скасовано владу царських урядників. Кирило Розумовський почав сам призначати полковників і роздавати їм землі. Своєю столицею він обрав місто Батурин, а його резиденція знаходилась у Глухові.
2. Домігся права вести відносно самостійну зовнішню політику. Самостійні дії гетьмана суперечили планам імперського уряду, тому Кирилу Розумовському не вдалося дістати право дипломатичних зносин. Особливому контролю підлягали фінансові справи, хоча гетьман і домігся зменшення податків і дбав про розвиток торгівлі і промисловості: "Я, граф Кирило Григорович Розумовський... гетьман... принял иноземца машинных дел мастера... Строить ему, где повелено будет, всякие машины и мельницы водяные…"
3. Провів судову реформу в Гетьманщині (1760 p.), яка була затверджена у 1763 р. Генеральними зборами. Ці реформи були здійснені для вдосконалення системи козацьких судів. Полягали вони в реорганізації судових установ в Україні на зразок системи, передбаченої Статутами Великого князівства Литовського, з метою відділити судову владу від адміністративної, спростити систему апеляційних інстанцій, розділити судочинство на розгляд цивільних справ і розгляд кримінальних справ. Територію гетьманщини Кирило Розумовський поділив на 20 судових повітів, де були:
• суд земський — для цивільних справ;
• суд підкоморський — для земельних справ;
• гродські суди — для карних справ, які були в кожному з 10 полкових міст.
Усіх суддів обирала козацька старшина. Спроби гетьмана відродити колишню систему судочинства Речі Посполитої свідчили про його прагнення перетворити Гетьманщину на цивільну шляхетську державу.
5. В Україні було ліквідовано міністерську канцелярію. Московські урядовці виїхали з України. З України було виведено царські війська.
6. Заходи зі зміцнення позицій української шляхти.
Посилення позиції української козацької старшини, якій надавалося право керувати гетьманщиною за відсутності гетьмана, який надовго виїжджав у Санкт-Петербург. Великого значення набула старшинська рада, яку регулярно почали скликати в Глухові і яка за сприятливої політичної ситуації могла розвинутися в парламент. На одній з таких рад було поширено промову "Про поліпшення стану Малоросії", яка виражала шляхетські настрої того часу (термін "шляхетство" став офіційною назвою козацької старшини). Запорізька Січ і Київ знову підпорядковувалися гетьманові.
7. За проектом Лубенського полковника Івана Кулябки проведено реформу козацького війська:
• полки перетворювалися на регулярні;
• запроваджувалася муштра за іноземним зразком;
• вводилася уніформа – синій мундир з червоним коміром, білі штани-різнокольорові шапки для кожного полку;
• обов'язковим набором зброї були рушниця, шабля й спис;
• було удосконалено артилерію;
• створено систему шкіл з військовою наукою для козацьких дітей.
8. Опікувався освітою, наукою, літературою, мистецтвом:

• започатковано школи для навчання козацьких дітей від 12 до 15 років з опануванням знань із загальних наук та обов'язковою військовою підготовкою;
• Гетьман планував оновити на європейський зразок Києво-Могилянську академію;
• Гетьман виношував плани відкрити університет в Батурині, план заснування та діяльності якого був детально розроблений у 1760 році, де мало діяти дев'ять кафедр, три факультети, друкарня;
• Кирило Розумовський, вихований в царському оточенні, прагнув влаштувати життя в Україні подібне до столичного, тому й намагався перетворити місто Глухів на значний культурний центр. Тут був побудований палац з англійським парком, французький пансіон для дітей старшини. У місті відбувались концерти італійської опери.
Але гетьман не встиг втілити в життя всі свої задуми. Імператриця Катерина II, довідавшись про зміст чолобитної козацької старшини: відновити втрачені Україною вільності і зробити гетьманство спадковим за родом Розумовських, обурилась і навіть хотіла заарештувати гетьмана. Кирила Розумовського викликали до Петербурга і вимагали зректися гетьманства добровільно. Використовуючи свої зв'язки гетьман, намагався якось залагодити справу, але відверто протестувати не наважився. У жовтні і 764 року Кирило Розумовський змушений був скласти гетьманські повноваження, а імператорським наказом від 10 листопада й сенатським указом від 17 листопада 1764 року його звільнено від гетьманства.

Кирило Розумовський мав одинадцятеро дітей, був щедрим меценатом Православної Церкви і культури. Передбачаючи свою смерть, він поспішав добудувати церкву. Таке внутрішнє передчуття – рідкісний дар достойного життя.
Спочив Кирило Розумовський в січні 1803 року, був похований у збудованій ним Воскресенській церкві, в Батурині. Його гетьманство нащадки назвали «оксамитовою осінню української державності. У 1927 році радянські чиновники відкрили і пограбували його склеп, але останки гетьмана залишилися в його могилі.
Особа Кирила Розумовського досі викликає суперечки і дискусії – з одного боку він був підданим Російської імперії, але з іншого – відданим патріотом українського народу.
                                                              Вшанування пам'яті
У 2003 р. в Україні відзначали ювілей двох шедеврів архітектури, пов'язаних з долею родини Розумовських, — 200-річчя гетьманського палацу в Батурині та 240-річчя собору Різдва Богородиці в Козельці.

Докладну інформацію та цікаві факти з біографії відомих українців дивіться за посиланнями:
http://mus.art.co.ua/rodyna-rozumovs-kykh-i-kompozytory-maksym-berezovs-kyy-ta-liudvih-van-betkhoven/ Родина Розумовських і композитори Максим Березовський та Людвіг ван Бетховен

https://forpost.lviv.ua/history/4744-oleksii-rozumovskyi-nichnyi-imperator-i-slidy-na-piskakh-imperii Олексій Розумовський. Нічний імператор і сліди на пісках імперій