Електронні адреси бібліотеки: gmail biblioteka.cnu@gmail.comemail biblioteka.cnu@ukr.netemail 1 biblioteka@cdu.edu.ua      Соціальні мережі бібліотеки: instagram Instagramfacbook Facebooktelegram Telegram

nachodki.ru интернет-магазин

Гречкосій аграрної науки

У Черкаському національному університеті він поки єдиний викладач, обтяжений науковим ступенем доктора сільськогосподарських наук. Відтак це цілком логічно визначає його провідну роль у підготовці майбутніх агрономів, котра віднедавна проводиться в нашому університеті. Йдеться про професора Володимира Яковича Білоножка, котрий під завісу, на жаль, поки що немирного березня відзначає своє перше

70-річчя від дня народження. Отож із цього приводу бодай оглядово окреслимо його доювілейний життєвий шлях, котрий вартий наслідування

                                                                               

bilonoghko volodimir yakovich

На Чигиринщині, в межиріччі Дніпра і Тясмина, неподалік овіяного легендами й незнищенним українським духом Холодного Яру розкинулося чималеньке село на ймення Худоліївка. Колись тут мешкала духовна родина Грушів, одним із нащадків якої став великий державотворець і знаменитий історик Михайло Сергійович Грушевський. Саме в цьому відомому поселенні 29 березня 1952 р. і народився ювіляр, тут пройшло його раннє дитинство. А зростав він у родині колишнього фронтовика-десантника Якова Потаповича Білоножка (далекого родича Грушів), відзначеного за мужність двома орденами Слави. Він здобув вищу освіту й працював у банківській сфері. Мама Оксана Федорівна присвятила своє життя медицині, була медичною сестрою.
Володя тільки но пішов до першого класу місцевої школи, як родині довелося переїжджати до міста Станіслава (нині Івано-Франківськ): у 1959 р. Якова Потаповича призначили на відповідальну посаду в обласну контору Держбанку СРСР (пізніше став керуючим цієї структури). Свого первістка Білоножки віддали на навчання до міської школи №7, а вже в старших класах Володя здобував загальну освіту у одному із найбільших навчальних закладів краю – школі №2 (навчався, до речі, в Ж-класі!) Постійно був серед найкращих учнів, отримував переважно «відмінні» оцінки. Особливих успіхів хлопець досягнув у опануванні основ біології, хімії та геометрії, був постійним учасником міських олімпіад із цих предметів. Із великою вдячністю згадує Володимир Якович свою класну керівницю Лідію Григорівну Мельниченко, яка навчала рідній мові та літературі й стала для своїх вихованців справжнім другом і мудрою наставницею.
Попри те, що батько бачив у синові продовжувача своєї справи, а мама натомість мріяла про те, аби Володя став лікарем, все ж не так сталося, як гадалося. Уже з юних літ наш герой відзначався послідовною самостійністю у прийнятті відповідальних рішень і несподівано для багатьох після отримання майже відмінного атестата обрав для вступу сільськогосподарський виш. Значний вплив на цей фаховий вибір справили його худоліївські дідусі й бабусі (у них хлопець проводив усі свої шкільні канікули), адже всі вони були хліборобами. До речі, Володин дідусь Федір Васильович був знаним у краї механізатором, довгі роки очолював тракторну бригаду МТС.
Успішно здолавши вступні випробування, при конкурсі п’ять осіб на місце Володимир був зарахований на агрономічний факультет Уманського сільгоспінституту (йому все-таки хотілося здобувати вищу освіту на рідній Черкащині). До речі, це один із найстаріших вишів України, історія якого започаткована ще від 1844 р. (нині Уманський національний університет садівництва). Потягнулися надзвичайно насичені дні навчання: лекції, практичні й лабораторні заняття, а ще безкінечна робота на дослідних полях і фермах… Володимир був надзвичайно ретельним і самовідданим у опануванні омріяного фаху, відзначався успіхами й активністю в житті вишу. Великим авторитетом серед студентів користувався тоді декан факультету доцент Іван Маркіянович Карасюк – інститутський кумир В. Білоножка. Значну роль у його творенні як фахівця-агронома відіграли ректор інституту, професор Георгій Іванович Мусатов і доцент кафедри рослинництва Юрій Федорович Терещенко. Саме під їхнім керівництвом і розпочав свою дослідницьку діяльність перспективний студент. Результатами своїх пошуків він ділився на міжвузівських студентських наукових конференціях.
Птахом промайнули п’ять років навчання, і ось уже Володимир отримав диплом вченого агронома. Враховуючи гарні результати навчання та творчий потенціал випускника, його направили на Коломийщину, де розташувалося дослідне господарство, котре займалося вирощуванням елітного посівного матеріалу для всієї Івано-Франківської області. Тут Володимир у 1974 р. обійняв надзвичайно відповідальну посаду агронома-насіннєвода. Щоправда, вже через кілька місяців йому довелося перервати свою трудову діяльність на рік через призов на дійсну службу до Збройних Сил. Служив В. Білоножко в ракетно-артилерійських військах Групи радянських військ у Німеччині. Звільнившись у запас, він з головою пірнув у свою звичну роботу. Молодому агроному-насіннєводу випало опіковуватися кількома токами, кожний завбільшки із типовий стадіон, дбати про вирощування насіння та його очищення, боротьбу зі шкідниками, бур’янами й хворобами. Фанатично відданий справі та доконечно відповідальний, молодий фахівець буквально днював і ночував на полях, токах і зерносховищах. Це була велика школа сільгосподарської практики, яка спонукала його до постійних спостережень і, як результат, до певних теоретичних узагальнень. Зрештою, Володимир відчув високий поклик науки і вирішив спробувати вступити до аспірантури.
У Подільському сільгоспінституті відразу під час вступних випробувань звернули увагу на грунтовно підготовленого й не по літах розважливого В. Білоножка й без будь-яких вагань комісія ухвалила рішення про його зарахування на заочне відділення аспірантури. А науковою керівницею аспіранта було призначено відому науковицю, професорку Олену Семенівну Алексєєву, яка займалася селекцією гречки. Саме це значною мірою й визначило основний напрямок подальших наукових пошуків Володимира. Надзвичайно вимоглива й безкомпромісна, керівниця без зволікань поставила перед аспірантом категоричну вимогу: він має залишити свою попередню роботу й перейти на посаду старшого наукового співробітника Проблемної науково-дослідної лабораторії гречки при інституті. Отак від 1977 р. В. Білоножко й опинився у Кам’янець-Подільському, як виявилося на 7 років. Тут він самовіддано працював разом зі своїми колегами над створенням вихідних матеріалів для селекції високопродуктивних сортів гречки. Прийшло й перше визнання цієї праці: у 1981 р. Володимира Яковича нагородили Бронзовою медаллю ВДНГ СРСР.
Виснажлива практична робота в лабораторії дозволила молодому вченому накопичити необхідний матеріал для успішного захисту кандидатської дисертації. Ця пам’ятна в житті В. Білоножка подія відбулася в 1983 р., а тема його дисертаційної праці звучала так: «Отримання вихідного матеріалу для селекції гречки шляхом обробки насіння, пилку та вегетуючих рослин різними мутагенними факторами». До речі, в підготовці експериментальної частини дисертації молодий вчений отримав вагому допомогу від завідувачки лабораторії Кишинівського сільгоспінституту професорки Ольги Василівни Бляндур (зокрема дослідження мутацій гречки на гама-полі).
А вже наступного після захисту року Володимир Якович обійняв посаду доцента кафедри економіки своєї рідної alma mater – Уманського державного аграрного університету. Він відразу завоював великий авторитет серед своїх колег та студентів, тож ні для кого не стало несподіванкою, коли в 1992 р. його призначили деканом рідного йому агрономічного факультету. Упродовж понад п’яти років своєї деканської каденції доцент В. Білоножко проводив значну організаційну, навчально-методичну й виховну роботу з підготовки висококваліфікованих фахівців для аграрної сфери, а очолюваний ним факультет зайняв лідируючі позиції в університеті. Поряд з цим він продовжував і свої наукові студії, упродовж понад 8 років був керівником наукової теми (№ державної реєстрації 0100U000461) відповідно до угоди про наукове співробітництво із насіннєзнавства гречки з Державним центром сертифікації, ідентифікації та якості сортів рослин.
Саме в Умані на 39-му році життя зустрів нарешті В. Білоножко й свою половинку. Обраницею доцента стала його студентка-заочниця Катерина , молодша від чоловіка на 11 років.
Закінчивши докторантуру при кафедрі рослинництва й кормо-виробництва (завідувач – професор Олександр Іванович Зінченко), Володимир Якович у 2004 р. успішно захистив докторську дисертацію на тему «Агробіологічні та екологічні основи формування врожайних властивостей гречіки в правобережному Лісостепу України». Науковою консультанткою дисертанта стала академік НААН Олена Алексєєва, а допомогу в математичній обробці результатів дослідження пошукач отримав від професора Едуарда Рудольфовича Ермантраута (Інститут цукрових буряків НААН України).
Оприлюднені в дисертації результати дослідження відзначалися високим рівнем теоретичної та практичної цінності. Науковець теоретично обґрунтував отримання елітних сортів гречки та оптимальні технології її вирощування, збирання й зберігання на основі встановлення відповідних кореляційних зв’язків. Науково обґрунтовані рекомендації, що містяться в дисертації, стали в пригоді сільськогосподарським виробникам Вінницької. Кіровоградської, Черкаської та інших областей України. Дисертаційні матеріали лягли в основу викладання студентам вишів основ насіннєзнавства та технології вирощування гречки.
Від 2005 р. упродовж десятиліття професор В. Білоножко очолював кафедру екології та агробіології Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького. Саме за його ініціативи та організації було відкрито науково-дослідну лабораторію екології, зміцнено наукові зв’язки із Уманським, Полтавським, Подільським аграрними університетами, Черкаською сільськогосподарською дослідною станцією, а також розпочато роботу кафедральної філії при держустанові «Інститут охорони грунтів України» (с. Холоднянське на Смілянщині).
Упродовж кількох років витала ідея започаткування в університеті аграрної освіти і, звісно, одним із її мотиваційних чинників була наявність доктора сільськогосподарських наук. Коли уможливилася реалізація цього амбітного проекту, звісно, значна частка організаційних клопотів лягла на плечі професора В. Білоножка. Зрештою в 2019 р. при ННІ природничих наук було розпочато підготовку агрономів й відтак агроном-професор зміг долучитися до підготовки висококваліфікованих фахівців сільгоспполів. У створенні необхідної навчально-методичної та матеріально-технічної бази аграрної освіти став у пригоді унікальний досвід Володимира Яковича.
Нині він обіймає посаду професора кафедри біології, екології та агротехнологій й викладає майбутніх біологам, екологам і агрономам важливі світоглядні й фахово-прикладні дисципліни, зокрема, «Аграрна економіка», «Агроекологія», «Агробіоцентологія» та ін. Вихованці глибоко поважають професора за його вражаючу компетентність, справедливість, комунікативність і чуйність, адміністрація університету – за принциповість і високу відповідальність, а колеги – за щирість і почуття гумору.
У колі наукових зацікавлень вченого перебувають насіннєзнавство, селекція, агроекологія. Справді загальнонаціональне визнання дістали його глибокі дослідження із сортових технологій, насіннєзнавства круп’яних культур. Творчий доробок професора В. Білоножка становить понад 100 наукових праць, серед них 3 монографії і 6 підручників і посібників (частина у співавторстві). А ще він є колективним володарем десяти патентів на корисну модель. Результатами своїх досліджень він ділився на щонайменше 60 конференціях та симпозіумах різних рівнів, у багатьох із них виступав як один із модераторів. Він став науковим керівником при підготовці двох кандидатів наук та консультантом здобувача доктора наук. Від квітня 2006 р. Володимир Якович є дійсним членом Міжнародної академії аграрної освіти.
Помітний внесок професора в селекцію круп’яних культур (високоврожайних сортів гречки) відзначено Почесною грамотою Верховної Ради України, а також багатьма відомчими та регіональними нагородами.
Надійним тилом Володимира Яковича є його дружна родина. Дружина Катерина Володимирівна – держслужбовець, працює фахівцем департаменту соціального захисту Черкаської міської ради. Старша донька Ганна є лікарем-офтальмологом, молодша Ольга зайнята у сфері торгівлі. Молодший брат Анатолій – відомий журналіст, обіймає посаду головного редактора газети «Миколаївські новини».
Колектив наукової бібліотеки ім.. М. Максимовича щиро вітає шановного Володимира Яковича з ювілеєм. Козацького йому здоров’я, активного довголіття і, найголовніше – мирного неба!


Григорій Голиш, директор наукової
бібліотеки ім. М. Максимовича

Перегляди: 129

ScopusWOSSDESPLzbMATHWARSEBEIEASPBDJTeamIOPScienceJstoreOECDWileySTATISTAICUINCOSIUSIAZ

Наша адреса: 18031, м. Черкаси, вул. Університетська, 22

Телефон: (0472) 35-52-29, (0472) 37-30-92

Електронна пошта: biblioteka.cnu@gmail.com, biblioteka.cnu@ukr.net, biblioteka@cdu.edu.ua